Забезпечення
адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу ДФС про призначення
податкової перевірки.
13
лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 813/112/18,
адміністративне провадження №К/9901/52952/18 (ЄДРСРУ № 79791671) досліджував
питання щодо правової можливості зупинення податкової перевірки шляхом
забезпечення адміністративного позову при оскаржені наказу на проведення
перевірки.
Відповідно
до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної
ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення
позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії
розгляду справи, якщо:
1)
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання
рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав
або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися
до суду; або
2)
очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта
владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка
звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
(!!!) Клопотання позивача про забезпечення позову мотивовано
тим, що реалізація контролюючим органом своїх функцій податкового контролю
шляхом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може також
призвести до чергового порушення прав та інтересів позивача, а саме донарахування податкових зобов'язань,
для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема,
необхідно буде звертатись до суду, визнавати недійсним рішення, тощо).
Предметом
оскарження в адміністративному позові у справі, що розглядається, є законність
прийняття ДФС наказу про проведення документальної позапланової невиїзної
перевірки Підприємства, призначеної на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1
статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Зміст
положень статей 78,79 Податкового кодексу України свідчить про те, що суб'єкт
господарювання має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про
призначення перевірки та оспорити його в суді.
Проведення
перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та
до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного
права платника податку.
За
таких обставин задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом
зупинення дії наказу ДФС до ухвалення рішення в адміністративній справі
відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не
унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями
Податкового кодексу України функцій та повноважень.
Судом
першої інстанції наведено мотиви, з яких він дійшов висновку про існування
обставин, що можуть істотно вплинути на можливість ефективного захисту прав та
інтересів позивача та правильно оцінено співвідношення негативних наслідків від
вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть
настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи
законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Зокрема
суд першої інстанції посилається на наступне.
Відповідно
до правової позиції Верховного Суду України (???), висловленої у постанові від
24.12.2010 року, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави
призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом
недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск
до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має
бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства,
дотримання якого контролюється податковими органами.
Таким
чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити
питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє
право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового
контролю щодо себе. Факт допуску до перевірки нівелює правові наслідки
процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової
перевірки. А відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень
(у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності
контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути
задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не
відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.
ВИСНОВОК: З урахуванням викладеного Верховний суд вважає
обґрунтованими доводи платника податків в частині того, що в разі проведення
контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу, захист прав
позивача стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута.
Вказане у сукупності, свідчить про те що невжиття заходів забезпечення позову
може ускладнити поновлення порушених прав та інтересів платника податків до
ухвалення рішення в даній адміністративній справі.
P.s.
На думку автора, це дуже дієвий механізм…який, станом на сьогодення,
підкріплений правовою позицією Верховного суду, а отже при отримані наказу на
проведення податкової перевірки алгоритм дій платника податків наступний:
- Звернення
в адміністративний суд з позовом про визнання протиправним наказу про
проведення документальної позапланової невиїзної податкової перевірки;
- Одночасно
з позовною заявою, необхідно подавати заяву про вжиття заходів
забезпечення адміністративного позову, в якій просити суд зупинити дії
спірного наказу до моменту вирішення справи по суті, тобто до набрання
судовим рішенням законної сили.
Матеріал по темі: «Оскарження
наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»
Теги:
документальної, позапланової, невиїзної, податкової, перевірка, платник
податку, наказ, запит про надання інформації, податкова перевірка, податкові
спори, судова практика, Адвокат Морозов
