Адвокат Морозов (судебная защита)
Відсутність
бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за
порушення зобов'язання.
Вищий господарський суд України, розглядаючи
справу № 910/28374/15, щодо стягнення з замовника заборгованості за виконану роботу (договір підряду з
бюджетною установою) постановою від 02 серпня 2016 року, залишаючи без змін
рішення попередніх судових інстанцій, підтвердив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від
відповідальності за порушення зобов'язання.
Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11
Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків
є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного
кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від
певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його
обов'язку.
Частина 1 ст. 853 Цивільного кодексу України
встановлює, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником
відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у
роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них
підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у
подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній
роботі.
Згідно з п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України,
строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі
підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу
України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи
або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену
ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином
і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за
своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею
193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,
необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої
сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В свою чергу, порушення зобов'язань є
підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,
іншими законами та договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк
(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК
України).
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином, а відповідно до ст.629 ЦК
України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.2 ст.218 ГК України відсутність
у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами
правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення
боржника від господарсько-правової відповідальності.
Окремо необхідно вказати, що у п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду
України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів,
пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у
касаційному порядку Вищим господарським судом України)» йде посилання також й
на відповідну судову практику
Європейського суду з прав людини по цій категорії відносин.
Зокрема п. 42 рішення Європейського суду з
прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Заява
N 70297/01) від 18.10.2005 р.
передбачено, що Високий Суд погоджується,
що асигнування для виплати державою боргів з державного
бюджету можуть викликати
певну затримку у виконанні рішень судів
(див. вищезазначене Voytenko
judgment ( 980_223 ),
параграф 42), однак відсутність бюджетних коштів не є
підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п. 48
Рішення).
Аналогічна правова позиція викладена в
постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та постанові
Вищого господарського суду України від 19.11.2012 у справі № 5015/166/12).
P.s. Разом з цим необхідно вказати, що колегія
Вищого адміністративного суду України, приймаючи Ухвалу від 04.02.2016 року по
справі № К/800/44985/15, зробила «революційний крок» відступивши від судової
практики Верховного суду України і прийняла рішення на користь платника
податку, встановивши що останній має право на одержання бюджетної
заборгованості, а ефективним способом захисту порушених прав є стягнення з
бюджету відповідних коштів.
Колегія суддів також зазначила, що надаючи
правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на
його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал
проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що
згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для
здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того,
яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у
розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і
одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять
безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації,
не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Теги: задолженность, подряд, взыскание,
бюджетная организация, освобождение от ответственности, бюджетна
заборгованість, хозяйственно – правовая ответственность, подрядчик, заказчик, судебная
практика, защита интересов в суде, юрист, Адвокат Морозов
