Міжнародні або національні стандарти фінансової звітності

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Застосування до платника податків міжнародних стандартів фінансової звітності у бухгалтерському обліку при податкових перевірках

05 жовтня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20905/21, касаційне провадження № К/990/55546/25 (ЄДРСРУ № 140332513) досліджував питання щодо застосування до платника податків міжнародних стандартів фінансової звітності у бухгалтерському обліку при податкових перевірках.

Верховний Суд уже послідовно вирішував це питання.

Так, в ухвалі від 24 серпня 2023 року у справі № 320/4950/19 Верховний Суд указав, що П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» не дає визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання та не встановлює порядку визначення його справедливої вартості. Якщо платник веде бухгалтерський облік за національними стандартами, контролюючий орган не має права застосовувати до нього для визначення фінансового результату правила Міжнародних стандартів фінансової звітності.

У цій же ухвалі Верховний Суд окремо оцінив посилання контролюючого органу на постанову від 29 липня 2020 року у справі № 640/4003/19.

Суд зазначив, що хоча у постанові № 640/4003/19 містилося посилання на існування затвердженого міжнародними стандартами розрахунку дисконту, Верховний Суд не вказував на обов`язковість його застосування у випадку, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами. Верховний Суд також визнав неправомірним застосування контролюючим органом формули для одноразового платежу наприкінці строку без урахування необхідності погашення відсотків за кредитом.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 640/9281/19 та іншими судовими рішеннями Верховного Суду у цій категорії спорів.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2026 року у справі № 580/12767/24 підтвердив, що платник, бухгалтерський облік якого ґрунтується на національних стандартах, за відсутності в них методології визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань не зобов`язаний самостійно визначати таку методологію, а контролюючий орган не вправі визначати її замість платника шляхом застосування міжнародних стандартів. 

ВИСНОВОК: Законодавством не передбачено застосування до платника, який веде бухгалтерський облік за національними стандартами, методології Міжнародних стандартів фінансової звітності в разі відсутності відповідної методології у національних стандартах.

 

Матеріал по темі: «Мета направлення податкової вимоги платнику податків»

Теги: податкова перевірка, призначення позапланової перевірки, дотримання податкового, валютного законодавства, судова практика, Адвокат Морозов

 

Безпідставність судового рішення про надання дозволу на проведення перевірки

Адвокат Морозов (судовий захист)

Поняття «надати дозвіл на проведення перевірки» податковому органу не є тотожним поняттю «призначити перевірку» судом.

19 вересня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд в рамках справи № 826/5021/17 (ЄДРСРУ № 76660847) досліджував тотожність в резолютивній частині судового рішення у поняттях «надати дозвіл податковому органу  на проведення перевірки» та «призначити перевірку», а також вказав на наслідки.

Суд зазначив, що як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу він прийнятий відповідно до вимог пп.78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та ухвали Деснянського районного суду м. Києва.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Так, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

В разі призначення рішенням суду (слідчого судді) перевірки відповідна перевірка може бути проведеною з підстав, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з резолютивної частини ухвали районного суду вказаним процесуальним документом задоволено клопотання старшого слідчого ГУ ДФС у м. Києві про надання дозволу на призначення документальної позапланової перевірки та надано дозвіл на призначення позапланового контрольного заходу.

ВАЖЛИВО: Отже, цим рішенням суду не було призначено перевірку платника податків, як це передбачено нормами ПК України, а було лише надано дозвіл на її проведення відповідним податковим органом.

Поняття «надати дозвіл на проведення перевірки» податковим органом, про що й клопотав слідчий перед судом і, що було судами задоволено, не є тотожним поняттю «призначити перевірку» судом.

Таким чином, за відсутності рішення суду (слідчого судді) саме про призначення перевірки, призначення її наказом керівника контролюючого органу відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України є безпідставним, оскільки його норма однозначно регламентує обставини, за яких може бути здійснена перевірка, а саме таку перевірку перш за все повинен призначити суд, постановивши відповідне рішення про призначення перевірки.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 804/7389/17 (ЄДРСРУ № 74869777).

Більше того, слідчий суддя, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідний висновок був викладений в ухвалі Верховного Суду (касаційний кримінальний суд, від 06.03.2018, № 243/6674/17-к|51-499км17).

Детальніше: «Дозвіл слідчого судді на проведення позапланових податкових перевірок»

Враховуючи зазначене, як наслідок акт перевірки, отриманий в результаті документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі протиправного наказу та ухвали слідчого судді, в порядку ст.78 ПК України є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 820/4482/17.

А отже, податкові повідомлення-рішення, прийнятті на підставі незаконної перевірки не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд в постанови від 16.01.2018 року у справі  № 826/442/13-а, зокрема зазначивши, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових перевірок, може бути належною підставою проведення такої перевірки.

P.s. За відсутності у слідчого судді повноважень на розгляд клопотання прокурора про проведення позапланової виїзної ревізії, а також за відсутності встановленого нормами КПК України порядку розгляду такого клопотання, вказане клопотання не може бути розглянуте слідчим суддею по суті (Апеляційний суд м. Києва від 06 червня 2018 року у справі №  757/9578/18-к, ЄДРСРУ № 74630510).

Теги: податкова перевірка, слідчий суддя, клопотання слідчого, прокурора, призначення позапланової перевірки, дотримання податкового, валютного законодавства, оскарження ухвали слідчого судді, судова практика, Адвокат Морозов