Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: щодо обов`язку платника податків
зберігати первино-бухгалтерські документи більше 1095 днів
12 лютого 2026
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 480/4896/24,
адміністративне провадження № К/990/44125/25 (ЄДРСРУ № 134066431) досліджував питання щодо обов`язку платника податків зберігати первино-бухгалтерські
документи більше 1095 днів.
Згідно з пунктом 44.3. ст.44 ПК України платники
податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації,
визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із
виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на
контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
-2555 днів - для документів та інформації, необхідних
для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту
141.4 статті 141 цього Кодексу;
-1825 днів - для первинних документів, регістрів
бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з
обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено
законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133,
підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а
також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за
винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання
згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;
-1095 днів - для інших документів, на які не
поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;
-1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням
вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на
контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Строки зберігання документів та інформації, визначені
цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої
звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються
зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого
цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів,
пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням
якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної
господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня
завершення строку їх дії).
Передбачені цим пунктом строки зберігання документів
та інформації продовжуються на період
зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом
102.3 статті 102 цього Кодексу.
За змістом пункту 102.3 статті 102 ПК України відлік
строку давності зупиняється на будь-який період.
Абзацами першим четвертим пункту 102.1 статті 102 ПК
України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом
102.2 статті 102 ПК України, має право провести перевірку та самостійно
визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПК
України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки
операції відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПК України), що настає за
останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про
використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом
133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових
зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація
була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного
строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник
податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від
нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового
повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого
розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий
орган має право визначити суму податкових зобов`язань в межах поданих уточнень,
за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня у разі проведення
перевірки відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПК України) з дня подання
уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень
інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з
декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог
іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого
покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених
пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право самостійно визначити суму
штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше
1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими
передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім
випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право за
результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі
виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником
податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095
дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків,
визначених відповідними розділами ПК України.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових)
санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для
нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України (пункт 113
1 статті 113 ПК України).
Момент визначення часу «не надання під час податкової
перевірки документів», які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у
місці продажу (господарському об`єкті)
Верховний суд: словосполучення «під час перевірки»
вказує на те, що відповідальність за ненадання документів відповідно до статті
20 Закону № 265/95-ВР настає тоді, коли господарюючий суб`єкт їх не надасть
протягом усього часу проведення перевірки, починаючи від її початку та до її
закінчення. В цій нормі відсутнє посилання на те, що відповідальність настає за
не надання «на початок» проведення перевірки документів….» як то зазначено у
пункті 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (12 листопада 2026 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 320/20310/24,
адміністративне провадження № К/990/17265/25 (ЄДРСРУ № 141482385).
Слід зауважити, що пунктом 52 прим. 2 підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по
останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом
Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на
території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг
строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.
При цьому дію пункту 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу
ХХ «Перехідні положення» ПК України зупинено
на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від
15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу
України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії
воєнного стану».
Водночас, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ
«Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, на період до
припинення або скасування воєнного стану на території України справляння
податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті
69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу
10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих
органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та
іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі
органи, крім випадків, передбачених підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10
розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
З огляду на викладене, вбачається що з урахуванням абзацу четвертого підпункту 44.3.4 пункту
44.3 статті 44 ПК України передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період
зупинення відліку строку давності в тому числі і на період з 18 березня 2020
року до 31 липня 2023 року.
ВИСНОВОК: Отже, відповідно до сталої судової практики - ненадання первинних
документів на перевірку прирівнюється до їх відсутності, а безпідставне
посилання на воєнний стан в країні без належних доказів неможливості надати
документи (пожежа, знищення, залишення документів) та спроб відновити облік не звільняє
платників від юридичної відповідальності.

Немає коментарів:
Дописати коментар