Адвокат Морозов (судовий захист)
Декриміналізація статті
205 КК України («Фіктивне підприємництво»), як підстава для не врахування
вироку в рамках податкового спору
12
листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
826/17813/18, адміністративне провадження №К/9901/28348/19 (ЄДРСРУ №
85574872) досліджував питання особливостей декриміналізації статті 205
Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво»), як підстави для не
врахування вироку в рамках податкового спору.
Так,
відповідно до «Пояснювальної записки» до проекту Закону України " Про
внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального
кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» вбачається, що наявність кримінальної відповідальності за
фіктивне підприємництво (стаття 205 Кримінального кодексу України) вже давно є
одним із способів тиску на бізнес в Україні. Так, окрім
самого факту наявності кримінальної відповідальності за вказане діяння,
контролюючі органи використовують вироки і матеріали досудового розслідування
(протоколи допиту директора суб’єкта підприємницької діяльності) у якості доказової
бази під час притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм
податкового законодавства. Тому обґрунтовуючи доцільність декриміналізації
фіктивного підприємництва, варто акцентувати увагу на неспроможності при
застосуванні статті 205 КК України досягнення мети кримінальної
відповідальності та проблемі застосування статті 205 КК України, що полягає,
зокрема у використанні у якості доказової бази фактів та обставин, встановлених
вироком суду за статтею 205 КК України, та матеріалів досудового розслідування
під час притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм
податкового законодавства.
Закріплення
дій, що на сьогодні передбачені статтею 205 КК України, у якості самостійного
складу злочину породжує низку негативних наслідків у правозастосуванні.
Особливості
побудови складу злочину, передбаченого статтею 205 КК України, дали підстави
для використання аналізованої статті в якості інструменту для зловживань під
час притягнення осіб до відповідальності.
Зокрема,
склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів
досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею
205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов’язань платникам
податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані
поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими
органами.
5
вересня набрав чинності закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу
України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на
бізнес» від 18.09.2019 №101-IX, яким виключено ст.205 («Фіктивне
підприємництво») КК. З огляду на зазначене вбачається, що контролюючі органи
позбавлені можливості використовувати матеріали досудового розслідування за
вказаною правовою кваліфікацією для донарахування податкових зобов’язань.
У
постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17
Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання
свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої
кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність
реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем
та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі,
Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник
податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності
своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги),
незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення
податкового законодавства.
Крім
цього , згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні,
не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських
операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти
доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне
дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини,
встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини
встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації
конкретних господарських операцій.
Аналогічна
правова позиція висловлена 09 квітня 2019 року Верховним Судом у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 2а-1929/12/0970, адміністративне провадження
№К/9901/11572/18 (ЄДРСРУ № 81019935).
Відповідно
до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному
судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або
відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників
справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Між
тим Верховний суд нагадує, що статус фіктивного, нелегального підприємства
несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких
підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження
документами бухгалтерського обліку.
Аналогічна
правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у
справі №2а-7075/12/2670.
Матеріал по темі: «Контрагент
по ланцюгу постачання має ознаки фіктивності…», «Недійсність
господарських операцій в силу фіктивності контрагента»
Згідно
з Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального
процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», який набрав
чинності 25 вересня 2019 року, виключена стаття 205 Кримінального кодексу
України.
У
Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N
1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба
розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і
припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той
закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або
мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну
дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони
пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і
не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або
інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання
ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу
правової визначеності.
Доказове
значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в
кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Аналогічні
висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у
постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13,
від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від
22.09.2015 у справі №810/5645/14.
Відповідно
до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок
суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження
і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у
справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є
обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові
наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або
постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи
вчинені вони цією особою.
Верховний
Суд вважає, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили,
встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента
платника податків, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків,
а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій.
Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовані витрати та
податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж
особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.
Аналогічна
правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у
справі №826/14465/13-а.
ВИСНОВОК: Таким чином, оскільки вирок суду, набрав
законної сили і є чинним на час розгляду податкового спору, тому обставини
встановлені у кримінальній справі повинні враховуватися і при розгляді
податкової справи.
P.
s. «Родзинкою» судового акту є те, що суд відхилив доводи платника податків про
те, що судові рішення у
цивільній справі підтверджують реальність господарських
взаємовідносин позивача з контрагентом, оскільки рішенням про стягнення
заборгованості за надані послуги за цивільно-правовим договором не підтверджується реальність
фінансово-господарських операцій між контрагентами.
Матеріал по темі: «Вирок,
протокол допиту, фіктивний контрагент у податкових спорах»
Теги:
порушення кримінального провадження, кримінальна справа, уголовное дело, допрос
директора, фіктивний контрагент, фіктивний директор, допрос контрагента, допит
свідка, приговор суда, вироки у податкових спорах, судова практика, Адвокат
Морозов
