Адвокат Морозов (судовий захист)
ВСУ: строк
попередження працівника про наступне звільнення не може бути пізніше
ніж за два місяці.
Правовий висновок, висловлений Верховним
Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17 вказує на строк попередження
працівника при наступному звільненні.
Однією з гарантій забезпечення права
громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України
правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного
звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40
КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також
строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути
розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в
організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації,
банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації,
скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП
України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї
статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на
іншу роботу.
Відповідно до статті 492 КЗпП
України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не
пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках
змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на
залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про
звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник
або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж
підприємстві, в установі, організації.
Між тим згідно зі статтею 49-4 КЗпП та
статтею 22 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності” роботодавець не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень з
причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного
характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною
форми власності підприємства, установи, організації
повинен надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо заходів по
звільненню працівників та провести з ними консультації,
включаючи інформацію про причини наступних
звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може
стосуватися, про
терміни проведення звільнень, а також провести
консультації з профспілками про заходи щодо запобігання
звільненням чи зведенню
їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих
наслідків будь-яких звільнень.
ВАЖЛИВО: Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності
або штату працівників є обов’язок власника підприємства чи уповноваженого ним
органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно
виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП
України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на
підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією
чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з
урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов’язаний
запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на
цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі
працівник, який вивільнюється, працював.
Дана правова позиція також викладена в
постановах Верховного Суду України від 01.04.15 р. №6-40цс15, від 01.07.15 р. № 6-491цс15 та від 09.12.15 р. № 6-2123цс15.
Оскільки обов’язок по працевлаштуванню
працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня
розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП
України роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були
запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на
підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Крім того, суд, розглядаючи справу про
поновлення на роботі, має належним чином з’ясувати чи не користувався позивач
переважним правом на залишення на роботі.
ВИСНОВОК: При запланованому вивільненні працівника роботодавець повинен
попереджати останнього не пізніше ніж за два місяці і одночасно з попередженням
запропонувати іншу роботу, а також врахувати переважне право працівника на
залишення на роботі.
Таким чином звільнення допускається, якщо
неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Теги: вивільнення працівників, роботодавець, попередження, звільнення,
переважне право працівника, переведення, робота, вакантні посади, трудовий
договір, судова практика, Адвокат Морозов
