Тотожність та
строки подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту
майна платника податків та позовної заяви про застосування арешту коштів на
рахунках платника
18 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
300/563/20, адміністративне провадження № К/9901/16368/20 (ЄДРСРУ №
95009971) досліджував питання щодо тотожності та строків подання заяви про
підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків
та позовної заяви про застосування арешту коштів на рахунках платника.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний
арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання
платником податків його обов`язків, визначених законом.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти
щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті
(пункт 94.3 статті 94 ПК України).
Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для
застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова
платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за
наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб
контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на
майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої
особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути
перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в
адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів,
крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не
виявлено).
За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України
адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного
строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
У разі якщо майно платника податків звільняється з-під
адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1,
повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого
арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті ПК України).
(!!!) Зміст наведених норм
свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2
статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника
(його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість
якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин.
Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання
арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна
платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.
Разом з тим, арешт коштів на рахунку платника податків
здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого
органу до суду (абзац другий пункту 94.6 ПК України).
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у
складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших
обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27
листопада 2018 року у справі №820/1929/17,
арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав,
визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення
контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для
застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках
платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види
арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і
розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника
податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду
(арешт коштів).
При цьому положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту
майна та адміністративного арешту коштів.
Системне тлумачення норм цієї статті свідчить, що
адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від
адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і не може бути
застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу
про накладення арешту на майно платника податків (Аналогічна правова позиція
застосована Верховним судом 21.01.2020 (справа №820/1730/17),
23.04.2020 (справа № 814/1342/15), 11 лютого
2021 року в рамках справи № 813/889/18,
адміністративне провадження № К/9901/61954/18 (ЄДРСРУ № 94803019), № П/811/1725/17, адміністративне провадження №
К/9901/56967/18 (ЄДРСРУ № 94803020).
КАС України визначено, що адміністративне судочинство
здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного
провадження (загального або спрощеного) (частина перша статті 12).
Відтак, податковий орган має право/обов`язок звернутись до
суду в порядку загального
провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з
позовними вимогами про
арешт коштів на рахунках платника податків на підставі
пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.
Крім того, КАС України визначено особливості позовного
провадження в окремих категоріях адміністративних справ (глава 11) та порядок
розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави).
Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за
зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження
обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду
справ.
Відповідно до приписів статті 283 КАС України податковим
органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту
встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами
підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга).
Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування
адміністративного арешту майна.
У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд
повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години,
для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за
собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів (частина третя).
Відповідно до частини четвертої цієї статті, - суд ухвалою
відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не
передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів
вбачається спір про право.
Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює
повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має
право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина
п`ята). Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному
порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення (частина шоста).
Обчислення строку для розгляду заяви судом відбувається в годинах, та суд
повинен прийняти рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин, відлік
якого розпочинається з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення
заявника до суду (частина сьома). До цього строку включаються години, що
припадають на вихідні та святкові дні.
Рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини
першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові
рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами
протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на
рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті,
не перешкоджає його виконанню (частина восьма).
Крім того, КАС України визначено, що при розгляді цієї
категорії термінових справ днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є
день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і
апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено.
Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд
залишає без розгляду (частина п`ята статті 270) Розгляд термінової
адміністративної справи закінчується проголошенням повного судового рішення
(частина перша статті 271). Судові рішення суду апеляційної інстанції за
наслідками апеляційного перегляду набирають законної сили з моменту
проголошення і не можуть бути оскаржені (частина третя статті 272).
(!!!) Тобто, податковий
орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок
такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України
з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в позовній заяві
(заяві). Законодавцем визначено, що в порядку ст. 283 КАС України податковий
орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в
протилежному випадку суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження
відповідно до частини четвертої статті 283 КАС України у зв`язку з наявністю
спору про право.
Відмова у відкритті провадження відповідно до
частини п`ятої цієї статті дає право податковому органу звернутись в порядку
загального провадження, але таке звернення можливе і без попереднього
звернення до суду в порядку, визначеному статтею 283 КАС України, адже спір про
право може виникнути і на етапі застосування адміністративного арешту
податковим органом, а тому, звернення до суду з заявою відповідно до статті 283
КАС України в такому випадку може бути недоцільним. В будь-якому випадку спір
про право повинен бути не уявним, а реальним, та суду необхідно надати докази
про звернення за вирішенням спору в адміністративному чи судовому порядку.
Між тим спір про право наявний у разі, коли платник податків
висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що стало підставою
виникнення обставин для внесення відповідного подання.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного
Суду, викладеній в постановах від 29.03.2018 у справі №808/2813/17,
від 14.11.2018 у справі № 818/907/16, від
28.11.2019 у справі № 640/9094/19 та
підтверджені судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших
обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного
Суду у постанові 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19.
P.s. Втім приписи ПК України та статті 283
КАС України в системному зв`язку виключають наявність у контролюючого
органу альтернативних форм звернення до суду з вимогою про підтвердження
обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, ніж та, яка
передбачена статтею 283 КАС України.
Так, звернення до суду з іншими, передбаченими частиною
першою статті 283 КАС України вимогами (законність звернення з
якими не втрачається з закінченням 96-годинного строку розгляду заяви судом)
можливе і в загальному позовному порядку, зокрема, після закінчення
встановленого цією статтею строку, в той же час, звернення до суду з заявою про
підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків
після його припинення позбавлене правового змісту.
Аналогічний підхід до тлумачення відповідних правових норм
був викладений в окремих думках суддів М. М. Гімона, І.Я. Олендера до постанови
Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі №
280/2993/19.
Матеріал по темі: «Адміністративний арешт майна та грошових коштів платника податків»
Теги: адміністративний арешт, арешт майна платника податків,
визнання арешту обґрунтованим, поза межами 96годинного строку, 24 години,
підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, судова практика,
Адвокат Морозов
