Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: істотність збільшення вартості об`єкту
нерухомості, який належав одному з подружжя при поділі майна чи компенсації
його вартості
19 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 673/547/21, провадження №
61-9790св24 (ЄДРСРУ № 127463667) досліджував питання щодо істотність збільшення
вартості об`єкту нерухомості, який належав одному з подружжя при поділі майна
чи компенсації його вартості.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що
сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом,
мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК
України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному
органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та
чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків
подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є
підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 СК
України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею,
ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте
подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної
сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини
(навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)
самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу,
крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної
власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя
може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття
61 СК України).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 368 ЦК
України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною
власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в
результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою
спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у
письмовій формі.
Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно
збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або
затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду
об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша статті 62 СК
України).
Отже, наведені положення закону встановлюють підстави
обмеження (втручання) у права особистої власності одного з подружжя, внаслідок
яких зменшується обсяг правомочностей колишнього одноосібного власника майна.
Тому у статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право
власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення
інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу
інтересів кожного з подружжя.
(!!!) За системним
тлумаченням статті 62 СК України втручання у право власності може бути
обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність
збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними
трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є
власником.
Як трудові затрати, необхідно розуміти особисту
чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на
ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне
збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають
внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність
істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній
справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається
судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно
враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною
оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій
загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни
характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт
стають малозначними в остаточній
вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22
вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження
№ 14-114цс20) зробила висновок, що істотність збільшення вартості майна
підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень
внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
ВАЖЛИВО: Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний
об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості,
розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим,
малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під
час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи
іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний
ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.
(!) Поточний
ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без
капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого
об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам
об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно
збільшили вартість майна.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених
затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати
істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених
затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності
такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів
або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли
особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для
визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов`язково і
безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат
іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт
збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення
такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу
збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу
валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не
співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не
власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62
СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з
подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна
внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних
та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного
з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю
подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна
одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на
підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач повинен
довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були
вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
З огляду на системний аналіз норм статей 57, 60, 63,
66-68, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною
сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і
право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки
кожного з подружжя при поділі майна є рівними.
Ці вимоги застосовуються і у разі, якщо особиста
приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилась у
вартості, однак таке збільшення не було істотним, то інший з подружжя, не
власник, має право на 1/2 частини збільшення вартості такого майна, якщо воно
пов`язане з вкладенням у об`єкт особистої приватної власності спільних коштів
подружжя за час шлюбу.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної
сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні
визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому
числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його
особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання
(будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти
однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її
власністю.
Разом із цим за змістом указаної постанови істотність
збільшення вартості майна одного із подружжя передбачає, що частка первинної
власності стає незначною, співмірно малою за остаточною ціною. Збільшення
вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші
чинники не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат у майно, тобто
вирішальне значення мають шляхи та способи збільшення такої вартості, яка має
бути доведена тим з подружжя, хто претендує на таке майно.
ВИСНОВОК: Застосування
вказаних норм не виключає можливості визнання права спільної сумісної власності
на об`єкт права особистої приватної власності одного з подружжя з подальшим
визначенням часток при поділі такої власності лише з урахуванням особистих і
спільних майнових та трудових затрат кожного
з подружжя.
Матеріал по темі: «Поділ
майна подружжя за попереднім договором купівлі-продажу квартири»
Теги: шлюб,
поділ майна, цивільний шлюб, гражданський брак, без реєстрації шлюбу, раздел
имущества, спільна сумісна власність, продавець, покупатель, подружжя,
нотаріус, оформлення угоди, распоряжение имуществом, згода іншого із подружжя,
відчуження, купівля-продаж, Верховний суд, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар