Адвокат Морозов (судовий захист)
Позов про витребування майно реалізованого на
електронних торгах у порядку, встановленому для примусового виконання судових
рішень
30 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 644/1148/22, провадження
№ 61-16719св24 (ЄДРСРУ № 127224820) та від 19 березня 2025 року в рамках справи
№ 753/23213/16-ц,
провадження № 61-5302св24 (ЄДРСРУ № 125985655) досліджували питання щодо
витребування майно реалізованого на електронних торгах у порядку, встановленому
для примусового виконання судових рішень.
Відповідно до статті 41 Конституції України та частини
першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути
протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК
України право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його
здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його
здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК
України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного
володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до
відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем
майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі
укладеного з власником договору.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України,
якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),
власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було
викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з
володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої
волі іншим шляхом.
Отже, право власника на витребування майна від
добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України
пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана
норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на
витребування свого майна від добросовісного набувача, однією з яких є вибуття
майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі
іншим шляхом.
Водночас відповідно до частини другої статті 388 ЦК
України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо
воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
З урахуванням викладеного можна дійти висновку, що
можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного
набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі
добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за
оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника
чи особи, якій власник це майно передав у володіння.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у
справі № 285/3414/17 (провадження
№ 61-38274св18) зазначив, що, застосовуючи положення частини другої статті 388
ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного
набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових
рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в
особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку,
встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому
разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини
першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з
володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
Відповідно до правового висновку Великої Палати
Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження№12-104гс19) власник з
дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від
особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це
майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього
набувача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29
травня 2019 року у справі №
367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) зроблено висновок про те, що
частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який
придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового
виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК
України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно
було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання
судових рішень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня
2022 року у справі №
908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зроблено висновок про те, що перша
та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у
тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном
повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає
дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності
принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке
втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне
забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами
захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого
балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до
Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу
буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати
обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та
метою, якої прагнуть. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки
добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування
положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу
до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності
втручання у право мирного володіння майном.
(!!!) Підставою для
визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством
правил проведення торгів, визначених Порядком, а саме: правил, які визначають
процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного
повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення
письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату,
час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна
тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які
стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.
Відповідно до постанов Верховного Суду України від 06
квітня 2016 року в справі №
3-242гс16 та від 29 листопада 2017 року в справі № 668/5633/17, а також у постановах
Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 465/650/16, від 23 січня
2019 року в справі №
522/10127/14, при вирішенні спору про визнання електронних торгів
недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог
Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних
торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало
місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати
електронних торгів.
Тобто, для визнання судом електронних торгів
недійсними необхідним є:
- наявність підстав для визнання прилюдних торгів
недійсними (порушення правил проведення електронних торгів);
- встановлення, чи порушується суб`єктивне цивільне
право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
При цьому підставою для пред`явлення позову про
визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при
проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка
їх оспорює.
Також, особа не позбавлена можливості на захист свого
права відповідно до статей 22, 390, 661 ЦК України. Вказане відповідає висновку
Верховного Суду України, наведеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та висновкам,
викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018
року в справі №
488/6211/14-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.
ВИСНОВОК: Позов власника
про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних
торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень,
підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними,
оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право
витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного
набувача.
Немає коментарів:
Дописати коментар