.jpg)
Адвокат Морозов (судовий захист)
Апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання
про зупинення провадження у справі, постановленої в межах справи про
банкрутство
07 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 918/420/16 (ЄДРСРУ № 120887439) досліджував
питання щодо апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у
задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, постановленої в
межах справи про банкрутство.
За приписами частини першої, другої статті 2 Кодексу
України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про
банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального
кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, у приписах КУзПБ законодавець утвердив
пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у
процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.
Тому загальні норми ГПК України застосовуються при
розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою
законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності),
зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні
до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у
позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності)
за умови, що інше не встановлено КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 232 ГПК України
судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У
випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судовий розгляд
закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового
наказу (частина п`ята статті 232 ГПК України).
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді
першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання
про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття
провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках,
передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина
перша статті 232 ГПК України).
(!!!) Отже, за
загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є
те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у
випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по
суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його
вирішення.
Водночас, процедура банкрутства (неплатоспроможності)
є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та
сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою
якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.
Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного
провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов`язаних із
здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів,
стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в
позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про
банкрутство.
Тож, вирішуючи питання співвідношення спеціальних і
загальних норм, слід розмежовувати, що у справі про банкрутство здійснюється
розгляд основного провадження в ході якої вирішуються специфічні питання,
притаманні саме процедурі банкрутства, так і в її межах здійснюється розгляд
справ позовного провадження за участю боржника (відокремлене позовне
провадження у межах справи про банкрутство).
Наведені вище висновки викладено в постанові судової
палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у
складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020
у справі № 918/335/17 виснувала, що судові
рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи:
1) Перша група стосується розв`язання
специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному
провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення
дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про
банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і
відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.
2) Друга група стосується виключно вирішення
спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про
банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом
сторони, тобто в позовному провадженні.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від
16.08.2023 у справі №
920/162/23 зауважила, що значення ухвал, як судових рішень першої
інстанції в процедурі банкрутства, має свої відмінності, оскільки в деяких
випадках вони за змістом максимально наближені до рішення (ухвали про визнання
грошових вимог кредитора, розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною та
інші).
Для цілей з`ясування принципів правового регулювання
постановлення та оскарження таких ухвал їх можна поділити за ознаками
спеціалізації та спрямованості на два типи:
- спеціальні - ухвали, які суд постановляє
виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами
КУзПБ;
- універсальні - ухвали, які суд
постановляє із загальних питань, що можуть вирішуватися як у справах про
банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані
КУзПБ.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному
гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість
оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд
судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення
порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац
третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від
11.12.2007 № 11-рп/2007).
Однією з конституційних засад судочинства є
забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої
статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд
справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського
судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК).
Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України
учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання
про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в
апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише
у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які
не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не
допускається.
У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал,
які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України
апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники
справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України
визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство
(неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України
з процедур банкрутства, ухвали
господарського суду, постановлені у справі про банкрутство
(неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв,
клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника
можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою статті 9 КУзПБ, яка стосується саме
апеляційного оскарження, визначено, що в апеляційному порядку можуть бути
оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної
процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду,
прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених
Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Такими випадками (виключеннями) із загального правила
апеляційного оскарження всіх ухвал є, зокрема, встановлені частиною другої
статті 254, частиною першою статті 255 ГПК України обмеження щодо оскарження
ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні
ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також
окремі застереження за текстом КУзПБ, зокрема, про те, що ухвала про прийняття
до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає
(частина шоста статті 5 КУзПБ), ухвала за результатами розгляду вимог кредитора
не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за
результатами попереднього засідання (абзац другий частини другої статті 47
КУзПБ).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від
16.08.2023 у справі №
920/162/23 дійшла висновку, що системний аналіз співвідношення пункту 8
частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей
254, 255 ГПК України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9
КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність)
в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:
а) усі спеціальні ухвали місцевого
господарського суду за правилом частини другої статті 9 КУзПБ щодо яких цим
Кодексом не встановлено виключення (зокрема частина шоста статті 5 КУзПБ, абзац
2 частини другої статті 47 КУзПБ);
б) ухвали, включені до переліку у частині
першій статті 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії
та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК
України.
ВАЖЛИВО: Вирішуючи
питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство,
апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:
1) у
якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про
банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);
2) чи
оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є
спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;
3) чи
належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення
суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ
виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою
статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.
Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність
підстав для залишення без руху (стаття 260 ГПК України) повернення апеляційної
скарги (частина п`ята статті 260 ГПК України) або відмови у відкритті
апеляційного провадження (частини перша, друга статті 261 ГПК України), апеляційний суд
вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного
провадження.
Матеріал по темі: «Визнання
недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство»
Теги: справа про банкрутство,
провадження, банкрутство, боржник, кредитор, мораторій, заборона, зміни до
КУзПБ, COVID-19, банкрутство, ліквідація, судова практика, Верховний суд,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар