Заперечення
«пасажира-водія» щодо ввезення ТЗ через митний кордон України та звільнення від
відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України
24
грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
461/2255/17, адміністративне провадження № К/9901/43530/18 (ЄДРСРУ №
93792588) досліджував питання щодо заперечень «пасажира-водія» щодо ввезення
авто через митний кордон України та звільнення від відповідальності за ч. 3 ст.
470 Митного кодексу України.
Суть справи: Позивач (в 80 % -
«фунт») посилається на те, що він не являється водієм транспортного
засобу, зазначає, що будь-які документи для переміщення автомобіля через
державний кордон України не подавав, при проходженні митного контролю із
автомобіля не виходив, документів не підписував, не має посвідчення водія,
транспортних засобів не мав і на територію України не ввозив.
Правовідносини
у справі регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно
до пункту 1 частини першої статті 95 МК України для автомобільного транспорту
строк транзитних перевезень становить 10 діб. Частиною другою цієї статті
встановлено, що до цього строку не включаються 1) час дії обставин, зазначених
у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за
умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3)
час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках,
передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який
контролює переміщення цих товарів).
Частиною
першою статті 192 МК України передбачено, що якщо під час перевезення товарів
транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг
прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження
товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх
необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення
будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і
зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Згідно
частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним
правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з
необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом
та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів,
транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України,
пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та
митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під
митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим
Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена
адміністративна відповідальність.
Відповідно
до положень частини першої статті 460 МК України вчинення порушень митних
правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею
470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу,
внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх
осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній
декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати
митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів
тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо
такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне
за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Як
визначено частиною третьою статті 470 МК України, перевищення встановленого
статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів
комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж
на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів
чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення
штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500
грн.)
З
позиції митного органу слідує, що позивачем перевищено встановлений пунктом 1
частини першої статті 95 МК України 10-денний строк, що за диспозицією норми
частини третьої статті 470 МК України, тягне за собою накладення штрафу.
(!!!) Протокол про порушення митних правил є одним з
джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі.
Згідно
з частиною першою статті 488 МК України провадження у справі про порушення
митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення
митних правил.
Як
правило, митний орган посилається на те, що згідно витягу із
автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (АСМО), яка
функціонує в складі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та
об`єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації
процесів митного оформлення та контролю та інформації щодо переміщення
транспортного засобу АСМО «Інспектор» автомобіль ввезений саме Позивачем на
митну територію у режимі
«транзит» по зеленому коридору.
Так,
положеннями статті 366 МК України визначено, що двоканальна система - це
спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати
декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними
засобами особистого користування) через митний кордон України.
Канал,
позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"),
призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують
через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню
митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або
обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї
території і не підлягають письмовому декларуванню (частина друга статті цієї
статті).
Громадянин
самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або
"червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною
системою (частина четверта цієї статті).
ВАЖЛИВО: Обрання "зеленого
коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через
митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними
платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або
обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї
території та свідчить про факти, що мають юридичне значення (частина п`ята цієї
статті).
Громадяни,
які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від
подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної
декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку
переміщення товарів через митний кордон України (частина шоста цієї статті).
В
той же час пунктом 9 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення
транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України,
затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 №1118 (далі -
Правила №1118), визначено, що не
підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, зокрема на
який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ
або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Особливості
митного контролю та митного оформлення ТЗ, зареєстрованих у відповідних
реєстраційних органах іноземних держав, що ввозяться на митну територію України
з метою транзиту регламентовано Розділом ІV цих же Правил, якими передбачено,
що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну
територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі
іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ,
зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що
підтверджується відповідним документом про право власності на такий
транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ
здійснюється в усній формі.
Відтак,
за відсутності необхідних
документів ввезення транспортного засобу на митну територію України в режимі
«транзит», по самостійно обраному «зеленому коридору» не вбачається можливим.
Також
згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил № 1118 транспортний засіб для здійснення
митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як
власником, так і вповноваженою особою.
Відповідно
до п. 7 розділу І Правил № 1118, власник ТЗ (транспортного засобу) або
вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє
його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та
ксерокопії, зокрема, таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ
або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних
(технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в
реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття
транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним
органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством
України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин
державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою
про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове)
проживання в Україні або за кордоном тощо.
У
абзаці 4 п. 9 цих Правил зазначено, що не підлягає пропуску через митний кордон
України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на
який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або
користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Підпунктом
3.1. п. 3 розділу IV Правил № 1118 передбачено, що у разі ввезення
громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ,
зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або
ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого
постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним
документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним
документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі
Відтак
системний аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що усне декларування ТЗ здійснюється лише у
разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію
України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному
органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою
громадянином-резидентом належного йому ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому
органі. В усіх інших
випадках митне декларування ТЗ здійснюється у письмовій формі з поданням
митному органу оригіналів згаданих вище документів для огляду та їх копій,
які після митного оформлення залишаються в справах митного органу.
Крім
цього, п. 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю
автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються
ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою
Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 визначено, що митний контроль
автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється,
зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до
законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних
транспортних засобів і товарів через митний кордон України.
Таким
чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства слід зробити
висновок, що при ввезенні
громадянами на митну територію України транспортних засобів в режимі транзит,
такий громадянин зобов`язаний надати, а працівник митному органу зобов`язаний
вимагати надання оригіналів та ксерокопії документів, що підтверджують право
власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);
реєстраційних документів на транспортний засіб.
Отже,
належними та достатніми доказами в підтвердження факту ввезення позивачем
транспортного засобу в режимі транзит на митну територію України за умови, що
позивач заперечує цей факт, є документи, які повинні були подаватися при
переміщенні ТЗ через митний кордон України та копії яких повинні були залишатися в справах митного органу.
Як
правило у своїх поясненнях позивач наголошує, що автомобіль не ввозився ним на
територію України і він не має до цього транспортного засобу жодного
відношення, а у ТЗ він
перебував виключно як пасажир, всі документи при митному оформленні подавав
водій даного автомобіля, з яким жодних домовленостей про те, що автомобіль буде
оформлено на нього не було.
Судова
практика виходить з того, якщо матеріали справи не містять достатніх належних і
допустимих доказів того, що саме позивач здійснив ввезення на митну територію
України вказаного вище транспортного засобу, суд, як правило, приходить до
висновку про протиправність накладення на нього адміністративного стягнення за
порушення митних правил.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 по справі №166/722/17.
Втім,
слід враховувати, що сама обставина, що позивач не мав посвідчення водія не
перешкоджає можливості ввезення транспортного засобу, адже наказом № 1118
не передбачено вимагати від громадян наявність посвідчення водія або
перевіряти вміння керувати транспортним засобом.
Такого
висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 травня 2020 року у справі №166/691/17 адміністративне провадження
№К/9901/37289/18.
ВИСНОВОК: При аналізі судового реєстру
вбачається, що в 95 % випадках документи, які повинні були подаватися при
переміщенні ТЗ через митний кордон України та копії яких повинні були
залишатися в справах митного органу у матеріалах адміністративної справи
відсутні, кримінальне провадження стосовно водія, який перетнув кордон не
доведено до кінця або взагалі відсутнє, а отже позов підлягає задоволенню за
відсутністю належних доказів з боку контролюючого органу…
…
про що говорить «відсутність копій документів на ТЗ у митного органу» думаю
зрозуміло всім, але… Закон дозволяє стверджувати, що саме водій перетнув кордон
по «зеленому коридору» та не надав відповідні документи.
Матеріал по темі: «Перелік документів для визначення митної вартості автомобіля»
Немає коментарів:
Дописати коментар