Адвокат Морозов (судебная защита)
Верховний суд України висловився щодо
правильності обрання відповідної юрисдикційної підсудності при оскарження
рішень, дій та/або бездіяльності державного виконавця під час виконання
судового рішення або іншого виконавчого документу.
Примусове
виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається
на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про
виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців (ч. 1 ст. 1
Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових
рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від
02.06.2016 № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та
посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до
суду, який видав виконавчий документ, у
порядку, передбаченому законом.
В свою чергу ч. 2 вказаної статі передбачає, що рішення дії чи
бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби
щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов
державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного
виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та
штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в
порядку, передбаченому законом.
Разом з цим, Верховний
суд України розглядаючи справу №
6-3077цс15 (№ в ЄДРСРУ 56309769) від 24 лютого 2016 року та № 6-931цс16 від
16.11.2016 року чітко
висловився з цього приводу.
Суд зазначив: «Частиною
першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що
учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які
залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до
адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або
бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної
виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо
законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи
бездіяльності таких осіб.
Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників
цього оскарження, визначено розділом VII «Судовий контроль за виконанням
судових рішень» ЦПК України і статтею 1212 Господарського процесуального
кодексу України.
Відповідно до частини
четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи
бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду,
який видав виконавчий документ.
За приписами статті 383
ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі
скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного
виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під
час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього
Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга на рішення, дії
або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної
виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина
друга статті 384 ЦПК України).
Справи за скаргами на
рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи
державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК
України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю
державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби,
рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду
скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).
Отже, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження
рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи
державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у
такій категорії справ.
Аналогічна правова
позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015
року в справі № 6-2187цс15 (№ в ЄДРСРУ 54398781).
Таким чином, у справі,
яка переглядається, суди дійшли помилкового висновку про закриття провадження у
справі з посиланням на пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України (справа не
підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства)».
Відповідно до п. 10
Інструкції з організації примусового виконання рішень (Наказ Міністерства
юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5) у разі реалізації стороною
виконавчого провадження права на оскарження дій державного виконавця та інших
посадових осіб органів державної виконавчої служби через представника таке
повноваження представника має бути обумовлено в довіреності.
P.s. Рішення, дії або
бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого
провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому
безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та
бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний
виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої
служби вищого рівня (ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Теги: исполнительная служба, обжалование действий
госиполнителя, подсудность, постанова про стягнення, виконавчий збір,
виконавча служба, оскарження дій, бездіяльність держвиконавця,
підсудність, спір, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар