Адвокат Морозов (судебная защита)
При
придбанні заставного (іпотечного) майна ризик залишитися «без грошей» та «без
нерухомості» в нашій «правовій» країні залишається дуже високим виходячи із
неоднорідної судової практики вищих судових інстанцій.
Правова
позиція Верховного суду України висловлена в Постанові від 11 вересня 2013 року
у справі № 6-52цс13:«…припинення юридичної особи у
зв’язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки
зобов’язання за кредитним договором припиняється. Урегулювання
сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі
імперативних приписів є протиправним».
Аналогічна правова позиція викладена в
Постанові ВСУ від 7 листопада 2012 року у справі № 6-129 цс 12 та від 30
березня 2016 року по справі № 6-2684цс15.
Разом з цим, 21.09.2016 р. у справі №
6-1685цс16 та 26.10.2016 р. у справі № 6-1382цс16 Верховний суду України зробив
правовий висновок сутність якого полягає в тому, що ухвалення судом рішення про
скасування обтяжень нерухомого майна банкрута та виключення запису з Єдиного
реєстру заборон, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції
правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження
у процесі ліквідації іпотекодавця, таке обтяження є чинним з моменту його
первинної реєстрації в цьому реєстрі.
Виконання забезпечувального зобов'язання,
що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права
одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно
перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому,
що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання
боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок
іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого
преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від
іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи
інформації про обтяження майна).
Частиною п’ятою статті 3 Закону України
«Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного
зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення
строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє
сторони від виконання зобов'язань (частина четверта статті 631 Цивільного
кодексу України; далі – ЦК України).
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку»
визначено, що в разі переходу права власності (права господарського
відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в
порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача
відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не
доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право
власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права
й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих
умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону
України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній
реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Правові, економічні та організаційні засади
проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації
за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини третьої статті 3
цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації,
виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться й у частині
другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права
й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної
реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Якщо
судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту
його ухвалення.
За таких умов у разі скасування незаконного
судового рішення про скасування обтяження іпотекою нерухомого майна, на
підставі якого з Єдиного реєстру заборон виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з
моменту вчинення первинного запису в Єдиному реєстрі заборон, який виключено на
підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення
цього запису.
ВИСНОВОК: Це означає, що іпотека є дійсною з моменту
внесення про неї первинного запису в Єдиний реєстр заборон.
Зазначений висновок узгоджується і з
положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності
правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним,
тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки
ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке
набрало законної сили.
При цьому необхідно
врахувати, що дії ліквідатора іпотекодавця з відчуження спірного нерухомого
майна під час зняття судовим рішенням обтяження та право власності відповідача
на це нерухоме майно кредитор не оспорює.
Установивши у справі, яка переглядається,
факт переходу до фізичної особи права власності на спірне нерухоме майно в ході
ліквідаційної процедури під час виключення з Єдиного реєстру заборон запису про
обтяження цього майна, суди дійшли помилкового висновку про те, що: до спірних
правовідносин не застосовується стаття 23 Закону України «Про іпотеку», не
зберігається обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду про
виключення з Єдиного реєстру заборон запису про обтяження цього майна іпотекою
та не поширюється на відповідача відповідно до цієї норми статус іпотекодавця
за іпотечним договором з огляду на те, що до нього перейшло право власності на
предмети іпотеки.
Разом з цим відповідно до правового
висновку Верховного суду України викладеного у постанові від 30 березня 2016
року по справі № 6-2684цс15, а саме: «Особа,
до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах
ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця і
на таке майно не може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями
38, 39 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»».
Однак постановами
Верховного суду України від 23.03.2016 р. у справі № 3-137гс16 та від
21.09.2016 р. у справі № 6-1685цс16 зроблено правовий
висновок, суть якого зводиться до наступного: «Підстави припинення іпотеки
передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема
належать : припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії
іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем
права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним;
знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не
відновив її.
ВИСНОВОК:
Установивши факт переходу права власності на заставне (іпотечне) майно під час
виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на
це майно, Верховний суд України чітко вказав про застосування до спірних
правовідносин статті 23 Закону України «Про іпотеку» та поширення її дії на
покупця заставного майна, тобто іпотека є дійсною і набувач (покупець)
відповідає перед кредиторам за виконання боржником своїх зобов’язань, але в
межах предмету іпотеки.
Більше того, ВСУ зазначив, що суди не
повинні розглядати зняття обтяження на спірне майно, як підставу для припинення
іпотеки та ототожнювати ці поняття, оскільки обтяження тягне за собою лише
обмеження права розпорядження майном.
Таким чином, навіть якщо предмет іпотеки
придбаний у спосіб передбачений ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (на
підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про
задоволення вимог іпотеко держателя) та навіть під час виключення з Державного
реєстру іпотек запису про обтяження права власності на це майно,
однак в подальшому торги були скасовані (в силу процедурних порушень) або
відповідне судове рішення набрало законної сили, то ІПОТЕКА
ПОНОВЛЮЄТЬСЯ, а власник придбаного заставного
майна залишається як без грошей так і без заставного майна.
Між цим, правова позиція, яка висловлена
Верховним Судом України в постанові від 02 листопада 2016 року у справі №
6-2457цс16 передбачає, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України
«Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку
про те, що законодавцем визначено три
способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом
звернення стягнення на предмет іпотеки:
1. судовий –
на підставі рішення суду:
а) шляхом проведення прилюдних торгів;
б) застосування процедури продажу згідно
ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» (право іпотекодержателя на
продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві);
2. два позасудових способи
захисту:
а) на підставі виконавчого напису
нотаріуса;
б) згідно з договором про задоволення вимог
іпотекодержателя.
Але не потрібно забувати і про так званний «змішаний»:
в рамках правової позиції Верховного суду України від 14 вересня 2016 року по
справі № 6-1219цс16, від 12 жовтня 2016 р. у справі № 6-504цс16 та від 26
жовтня 2016 року у справі № 6-1625цс16: звернення стягнення на предмет іпотеки
шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в
рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань (змішаний спосіб
стягнення).
З огляду на зазначене вище окрему увагу
необхідно звернути на те, що Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і
кримінальних справ, Вищий господарський суд України та Верховний суд
України вказують, що дії ліквідатора можуть бути оскаржені, а отже єдиним
правомірним засобом захисту інтересів кредитора було б оскарження дій
ліквідатора (ліквідаційної комісії) щодо віднесення іпотечного майна до
ліквідаційної маси і це питання підлягало вирішенню в порядку, визначеному
Законом № 2343-XII.
Стосовно покупців «іпотечного майна», то
можна лише зазначити про великий ризик, який тягне за собою придбання такого
виду нерухомості, а отже перед її купівлею необхідно дослідити її історію, а
також не зайвим буде подивитися на витяг з реєстру обтяжень нерухомості та
перевірити реєстр судових рішень.
Теги: ипотека,
припинення іпотеки, прекращение ипотечных обязательств, застава, залог,
іпотека, стягнення, іпотекодержатель, банк, кредит, кошти, виконавчий напис
нотаріуса, суд, продаж, прилюдні торги, закон, право власності, судова
практика, мораторій, заборона, виконавчі дії, юрист, судовий захист, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар