Адвокат Морозов (судебная защита)
Верховний суд: у разі несвоєчасного повернення депозиту,
банк зобов’язаний сплатити вкладнику, як споживачу фінансової послуги, за кожен
день затримки: пеню, проценти за вкладом та інфляційні витрати від
знецінення національної валюти.
28
вересня 2016 року Верховний суд України розглядаючи справу № 6-1699цс16
підтвердив правову позицію висловлену у постанові Верховного суду України
від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16.
Суть її полягає в тому, що вкладник
за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та
несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною
п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме
сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
Правовим обґрунтуванням є те, що відповідно до статті 2
Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад
(депозит) -
це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в
іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на
договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого
строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та
умов договору.
Примітка Автора.
Визначення депозиту:
1. п. 14.1.44. ст. 14 Податкового кодексу
України депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи
юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією
згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під
процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом
встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі
випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення
депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним
банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших
фінансових установ - державним органом, визначеним законом;
2. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД (ДЕПОЗИТ) (deposit) – угода, відповідно до якої одна
сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову
суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та
проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених
договором. слово «депозит» походить від лат. depositum – переданий на
зберігання. (сайт Національного Банку України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону
України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що
здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб,
а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших
осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної
вартості фінансових активів.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона
(банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму
(вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та
проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених
договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів»
визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує
або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб,
безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням
обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб
(товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для
задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з
надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи
нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача
для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт
господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону України
«Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати
(прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний
день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення
споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи
(послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи
(послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі
трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі
невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання
зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Аналіз
наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є
споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за
неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 Закону
України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості
послуги за кожний день прострочення.
ВАЖЛИВО: Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є
неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного
грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне
виконання зобов’язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після
вчиненого порушення щодо виконання зобов’язання, додаткову стимулюючу функцію
для добросовісного виконання зобов’язання.
Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє
забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення – являє собою міру
відповідальності.
Окремо необхідно наголосити, що раніше Верховний суд
України, який розглядаючи справу № 6-2861цс15 сформулював відповідну Правову
позицію в Постанові від 02 березня 2016 року, якою відповів на питання відносно продовження нараховування процентів за
банківським вкладом (депозитом) після закінчення строку дії депозитного
договору.
Зокрема Верховний суд України зазначив наступне: «Закінчення строку дії депозитного договору в разі
невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальних правовідносин, а трансформує
їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені
договором чи законом.
Тобто, в разі неналежного виконання договору
банківського вкладу (депозиту), а саме за безпідставністю його неповернення
та/або затримки в повернені, Банк повинен нараховувати та виплатити Клієнту проценти у розмірі, що звичайно
сплачується банком за вкладом на вимогу, а Клієнт, для найефективнішого
вирішення цієї справи, користуючись своїми процесуальними правами за допомогою
суду та/або адвоката, повинен витребувати відповідні документи, які
встановлюють розмір процентів за вкладом на вимогу у відповідної банківської
установи.
2. Відносно інфляційних витрати в порядку ст.
625 ЦК України.
Разом з тим, всім нам відомо, що «гроші повинні
працювати», а отже якщо банк своєчасно не повертає вклад (депозит) Клієнта, то
кошти знецінюються.
Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір
банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на
вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом
встановленого договором строку (строковий вклад).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, Клієнт має цілком
законні підстави звертатися з позовною заявою до Банківської установи стосовно
компенсації за знецінення коштів внаслідок інфляції (ст. 625 ЦК України).
Адже, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник,
який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Викладені обставини цілком узгоджуються із судовою
практикою, зокрема Правовим висновком зробленим Верховним судом
України при розгляді справи № 6-352цс16 від 06 квітня 2016 року.
І на останок – практика Європейського суду з прав людини: «Суд зазначає, що на
підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у
банк, передає йому право користування нею, то
банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути
вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже,
власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у
безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно,
він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме
стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби
він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого
права власності. Подібні довірчі стосунки невід’ємні для банківських операцій
і пов’язаним з ними правом. (Nejdet Şahin і Perihan Şahin проти Туреччини,
[ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня2011 року)».
Теги: Банк, депозит, вклад,
кредит, клієнт, договір, гроші, власність, шкода, збитки, інфляційні витрати,
проценти, індекс інфляції, повернення депозиту, невидача депозиту, обмеження,
національний банк України, судова практика, судебная практика, Верховний суд
України, юрист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар