Адвокат Морозов (судовий захист)
Податкові
спори платника податку з фіскальним органом щодо зобов'язання останнього
прийняти податкову декларацію.
Постановою
Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № К/800/40957/15 (номер
ЄДРСР № 61859997) встановлено,
що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової
декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити
штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення контролюючого
органу.
Разом з
тим, існує певний порядок формування позовних вимог у такого роду спорах
платника податку з контролюючим органом.
Так,
відповідно до п. 48.1.ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою
в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації
повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту
відповідних податку та збору.
Відповідно
до п. 48.2 ст. 48 ПК України обов'язкові
реквізити -
це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за
відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням
передбачених законом юридичних наслідків.
Вимоги до податкової декларації - обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний
(податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне
найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з
реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним
реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний
номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для
фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття
реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це
відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження
(місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до
якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно
від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші
відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника
податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб
платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку
(за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПК України).
ВАЖЛИВО: Податкова
декларація повинна бути підписана керівником платника податків або
уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського
обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу.
У разі
ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо
керівником платника податку така податкова декларація підписується таким
керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності
є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій
формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису
платника податку (пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України).
Необхідно
пам’ятати, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не
вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46
цього Кодексу (п. 48.7 ст. 48 ПК України).
Податкова
декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки
контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст.
49 ПК України).
Платник
податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в
якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які
підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові
декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49
ПК України).
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено
цим Кодексом, в
один із таких способів:
а)
особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б)
надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в)
засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо
реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному
законодавством (п. 49.3 ст. 49 ПК України).
ВАЖЛИВО: прийняття податкової декларації є обов'язком
контролюючого органу.
Під час
прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого
органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити
наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів,
передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники,
зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці
не підлягають (п. 49.8 ст. 49 ПК України).
За умови
дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого
органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати
податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим
органом (п. 49.9 ст. 49 ПК України).
У разі
подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації,
заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу,
такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове
повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням
причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої
поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня
її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України).
Відповідно
до п. п. 49.12 ст. 49 ПК України, у разі отримання відмови контролюючого органу
у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову
декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити
рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
У разі якщо
в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної
відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової
декларації, остання
вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.13 ст. 49 ПК України).
Між тим,
відповідно до інформаційного Листа Вищого адміністративного суду України від
15.06.2012 № 1503/12/13-12 вимоги про зобов'язання податкового органу
прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії,
бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою
звітністю, визнання податкової декларації поданою варто
розглядати як вимогу
про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої
платником податків на
певну дату.
Р.s. Треба
також враховувати, що підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 ПК України
визначено, що органи державної податкової служби мають право у випадках,
встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та
підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними
установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Водночас,
пунктом 67.2 статті 67 ПК України, встановлено, що органи державної податкової
служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду стосовно
юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про винесення судового рішення щодо
припинення державної реєстрації юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців.
Таким
чином підставою звернення податкового органу
до суду щодо припинення юридичної особи є неподання протягом року органам
державної податкової служби податкових декларацій, документів
фінансової звітності відповідно до закону.
Однак,
згідно наказу Міністерства фінансів України за №375 від 18 березня 2016 року
«Про затвердження змін до Порядку обліку платників податків і зборів», який
набув законної сили згідно п.3 даного наказу з дня його оприлюднення, а саме з
10 травня 2016 року (оприлюднене 10 травня 2016 року в Офіційному Віснику
України №34 від 10 травня 2016 року) п.11.30 Порядку обліку платників податків і
зборів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011
року за № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011
року №1562/20300 (в редакції згідно наказу Міністерства фінансів України №747 від
31 серпня 2015 року) втратив чинність.
Отже, починаючи з 10 травня 2016 року у
контролюючого органу відсутнє право на звернення до суду з позовом про
припинення юридичної особи з підстав «неподання протягом одного року до
контролюючих органів податкових декларацій». (Постанова Вищого адміністративного суду України від 22
вересня 2016 р. у справі № К/800/20947/16, (ЄДРСР № 61763797).
Немає коментарів:
Дописати коментар