Вкладники
отримали шанс повернути депозити з проблемних банків шляхом стягнення суми
вкладу з їх ВЛАСНИКІВ.
В інтернет просторі дуже активно обговорюється
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2016 р у справі №761/3002/15-ц, апеляційне
провадження № 22-ц/796/365/2016 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58788394),
яким вкладнику, за порушення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський
акціонерний банк» зобов'язань за договором банківського вкладу, була
відшкодована сума невиданого вкладу та відсотків, що становить сукупний розмір збитків, які відповідно до ст. 611 ЦК
України підлягають стягненню на
користь позивача з ВЛАСНИКІВ істотної участі банку за мінусом одержаних
200 тис. грн від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
З першу нагадаю, що нещодавно, а саме 13
червня 2016 року у справі № 6-1123цс16,
Верховний суд України сформулював відповідну правову позицію згідно з якою, якщо
на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено
тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший
спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів
фізичних осіб». (більш детально в моєму матеріалі: «ВЗЫСКАТЬ ДЕНЬГИ С БАНКА ВПЕРИОД ВВЕДЕННОЙ ВРЕМЕННОЙ АДМИНИСТРАЦИИ?»).
Разом з цим, ошукані вкладники банків (кількість яких збільшується у геометричній
прогресії) знайшли вихід, який базується на ст. 58 Закону України «Про
банки і банківську діяльність» та ст. 1166 ЦК України.
Яскравим підтвердженням цього є вищезазначене
рішення Апеляційного суду м. Києва де предметом спору було стягнення грошових
коштів у розмірі неповернутого банківського
вкладу, неустойки за невиконання зобов'язань за договором та моральної шкоди.
Так, вивчивши обставини справи суд апеляційної
інстанції скасував рішення суду першої інстанції (в якому вкладнику було
відмовлено в задоволені його вимог) та
ухвалив нове про часткове задоволення.
Зокрема Суд вказав, що за договором
банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої
сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,
зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах і
в порядку, встановлених договором (ст.1058 ЦК України).
Більше того, за договором банківського вкладу
незалежно від його виду (вклад на вимогу чи строковий вклад) банк зобов'язаний видати вклад або його частину
на першу вимогу вкладника фізичної особи (ч.2 ст.1060 ЦК України).
За таких обставин незважаючи на передбачений
договором сторін строк вкладу позивач вправі був вимагати дострокового його
повернення, а банк був зобов'язаний таку вимогу виконати, проте, свого
зобов'язання за договором і законом не виконав, що відповідно до ст.610 ЦК України є порушенням зобов'язання.
Одним з правових наслідків порушення
зобов'язання, передбачених ст.611 ЦК України, є відшкодування збитків та
моральної шкоди, якщо такі наслідки передбачені договором або законом.
Статтею 58 Закону України «Про банки і
банківську діяльність» передбачена відповідальність банку за його
зобов'язаннями. Зокрема, частиною 1 цієї статті (у редакції, чинній на момент
виникнення спірних правовідносин 18.11.2014) передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями
всім своїм майном відповідно до законодавства; частиною 2 цієї норми
передбачено, що банк не відповідає за невиконання зобов'язань у разі зупинення
операцій по рахунках;
Частиною
6 статті 58 цього Закону на власників істотної участі та керівників банку за
рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в
разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
Отже, правове значення для вирішення питання
про законність і обґрунтованість позовних вимог власників істотної участі є:
1) чи є зазначені особи власниками істотної
участі або керівниками банку,
2) чи з їх вини банк віднесено до категорії
неплатоспроможних.
Істотна участь відповідно до положень ч.2
Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на
момент виникнення спірних правовідносин) - це пряме та/або опосередковане
володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше
відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної
особи або незалежна від формального
володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.
Тобто, власник істотної участі банку - особа
(особи), яка(і) володіє(ють) прямо та/або опосередковано самостійно чи спільно
з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу банку.
Згідно офіційної відкритої інформації НБУ Компанія
Квікком Лімітед є учасником і власником 86,7780% статутного капіталу ПАТ
«ВіЕйБі Банк», в той час як Олег Бахматюк є єдиним 100% власником Компанії
Квікком Лімітед, тобто, особою, яка опосередковано володіє істотною участю
банку.
Отже, зазначені особи відповідно до визначених
ст.ст.2,58 Закону термінів є власниками істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк».
ВАЖЛИВО: Відповідно до ч.1 ст.35 Закону банк та кожний власник істотної участі
зобов'язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного
капіталу банку на рівні, встановленому НБУ.
В свою чергу згідно ч.4 ст.58 Закону власники істотної участі зобов'язані
вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Постановою правління НБУ №733 від 20.11.2014
установлено, що з вини власників істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк» цей банк
віднесено до категорії неплатоспроможних. За таких обставин наявні передбачені
ч.6 ст.58 Закону підстави для відповідальності власників істотної участі банку
за зобов'язаннями цього банку.
Таким чином, діяльність банку не відповідає
вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ, а власником
істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк» усупереч вимогам ст.58 Закону України «Про
банки і банківську діяльність» не вжито своєчасних заходів для запобігання настанню
неплатоспроможності банку.
ВАЖЛИВО: Оскільки власники істотної участі - це особи, які спільно володіють
часткою статутного капіталу банку, за законом кожний власник істотної участі
зобов'язаний підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного
капіталу банку на рівні, встановленому НБУ, та вживати своєчасних заходів для
запобігання настання неплатоспроможності банку, - вони є особами, які несуть
солідарний обов'язок за зобов'язаннями банку, адже предмет зобов'язання є
неподільним (ст.541 ЦК України).
ВИСНОВОК:
1. На першу ж вимогу вкладника, Банк зобов’язаний
повернути його вклад незалежно від його виду (ч.2 ст.1060 ЦК України);
2. Не видача банком вкладу (незалежно
від його виду) на вимогу вкладника є порушенням договірного зобов'язання (ст.
610 ЦК України);
3. Правовим наслідком порушення договірного
зобов'язання є відшкодування збитків та моральної шкоди, якщо такі наслідки
передбачені договором або законом (ч.1 ст.548 та ст. 611 ЦК України).
P.s. Чекаємо на рішення суду касаційної інстанції та сподіваємось, що
українська Феміда не надасть шанс уникнути відповідальності недобросовісним
власникам проблемних банків.
Теги: суд, банк,
депозит, деньги, кредит, временная администрация, взыскание с банка в период
временной администрации, НБУ, фонд гарантирования вкладов, гарант, Верховный
суд, судебная практика, ВССУ, защита, юрист, Адвокат, Морозов Евгений.
Немає коментарів:
Дописати коментар