Внесення
податковим органом коригувань до внутрішньої системи податкового обліку з
питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні
фінансово-господарських відносин платника податків з іншими контрагентами без
прийняття відповідних податкових повідомлень – рішень. Судова практика.
Під час проведення документальної податкової
перевірки платника податку фіскальний орган зобов’язаний прийняти відповідний
Акт або Довідку (п. 86.1 статті 86 ПК України).
Разом з тим, дуже часто трапляються випадки
коли контролюючий орган, діючи лише на підставі вказаного вище Акту, але без прийняття
відповідного податкового повідомлення – рішення, вносить коригування до
внутрішньої системи податкового обліки з питань дотримання вимог податкового
законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин платника
податків з іншими контрагентами.
З аналізу інтернет – ресурсу «Єдиний державний
реєстр судових рішень» вбачається дуже велика кількість такого роду справ, коли
платник податку працюючи, так би мовити «на перспективу», намагається скасувати вищевказані «коригування»
фіскального органу.
Часто-густо суди першої та апеляційних
інстанцій приймають рішення на користь платника податку та зобов’язують фіскальний
орган відновити становище платника податку в усіх внутрішніх електронних
автоматизованих системах, в тому числі в аналітично-інформаційній системі «Податковий
блок» та в її підсистемах, але у суді касаційної інстанції такого роду позовні
заяви не знаходять підтримки…(наприклад,
постанови ВАСУ України від 06.07.2016 р. у справі № К/800/33177/15, від 07.07.2016 р. у справі № К/800/23380/14,
від 07.07.2016 року у справі № К/800/16740/15,
тощо)
Розбираючись у причинах таких рішень
касаційної інстанції та і взагалі, обґрунтованості такого роду позовних заяв
платників податку, з першу необхідно вказати, що не приймаючи до уваги діюче
законодавство та судову практику, податковий орган дуже активно використовує «свої
внутрішні аналітично – інформаційні системи»
та з урахуванням останніх, виносить податкові повідомлення – рішення перевіряємому
платнику податків, які в подальшому є тягарем саме для цього платника податку і
які він змушений оскаржувати як протиправні, витрачаючи при цьому власні час і
кошти.
Більше
того, під час судових баталій відповідач, тобто фіскальна служба, посилається на
Акти перевірок контрагентів, як на основний доказ та вже встановлений факт
порушення податкового законодавства перевіряємого платника податку при
здійсненні останнім фінансово-господарських відносин з іншими контрагентами.
Законність такого твердження та/або посилання
спростовано у постанові Верховного суду України від 10.09.13 р. по справі №
21-237а13: «Дії службової особи щодо
включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді,
оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування державною
контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 20 квітня 2006 року № 550 (у редакції, чинній на час виникнення
спірних відносин), заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та
висновки на них є невід’ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов’язані з включенням до акта
висновків, є обов’язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Обов’язковою
ознакою дій суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є
те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб’єктів
відповідних правовідносин і мають обов’язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов’язкових юридичних наслідків.
Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є
висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не
суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені
або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких
покладені згадувані висновки акта».
Між тим, загальне поняття акту перевірки
наведено у ч. 1 п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок
дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового,
валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та
їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 20.08.2015 р. за № 727, згідно
з яким Акт документальної перевірки
- службовий документ, який підтверджує
факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є
носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з
питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства,
контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Однак, якщо у Акті перевірки відображено
узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу
відповідає встановленим правилам складання акту перевірки, він не є правовим документом, який
встановлює відповідальність суб’єкта господарювання та, відповідно, не
є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС (позиція Верховного суду України від
10.09.13 р. по справі № 21-237а13 та від 09.12.2014 у справі № 21-511а14. ).
Більше того, відповідно до правової позиції
Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 03 листопада
2015 року, від 01 грудня 2015 року, від 03 лютого 2016 року (справи № 21-99а15,
№ 21-3133а15, № 21-4265а15 відповідно), згідно з якою дії контролюючого органу щодо внесення до інформаційних систем змін
показників податкової звітності суб'єкта господарювання без прийняття
податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для цього
платника та не порушують його права, оскільки розміщена в цих системах
інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки
зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання
покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення
податкового контролю.
Згідно Постанови Вищого адміністративного суду
України від 06.07.2016 р. у справі № К/800/33177/15 відносини, що виникають у
сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих
органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення
податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового
законодавства, урегульовані Податковим кодексом України у відповідній редакції
(далі по тексту - ПК України).
У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено,
що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими
органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності
сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання
обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування,
ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено
на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є,
зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів
(підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).
Відповідно до статті 71 ПК України
інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це
комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної
для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту
72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності
контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від
платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових
деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих
великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку
доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів
оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в
електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності,
інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про
фінансово-господарські операції платників податків.
Згідно з пунктом 75.1 ПК України контролюючі
органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або
позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України
результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються
посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними
представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки
порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами
перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки,
визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному
представнику, який зобов'язаний його підписати.
У
разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний
підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з
підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 74 ПК України податкова
інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та
опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо
посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних
баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та
результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на
контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).
Для інформаційно-аналітичного забезпечення
діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за
результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з
баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в
установленому порядку.
Посилання, викладені в акті перевірки, є
відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують
правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує
прав останнього, так як включення суб'єктом владних повноважень до бази даних
інформації про таку перевірку, не створює жодних перешкод для діяльності
платника податку.
Висновок:
Акт документальної перевірки фіскального органу - є
носієм доказової інформації, але дії контролюючого органу щодо внесення до
інформаційних систем змін показників податкової звітності суб'єкта
господарювання без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують
правових наслідків для цього платника.
Більше того, посилання податкового органу, під
час судових баталій, на Акт перевірки іншого контрагента, як на належний та
безспірний доказ, необхідно ретельно перевіяти, так як в разі не прийняття по
цьому «Акту» податкових повідомлень – рішень або якщо ці ППР були оскарженні та/або
скасовані, то Акт перевірки контрагента всього лише «внутрішній документ
фіскального органу» і не є належним та допустимим доказом в розумінні
ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Теги: податкові спори, налоговые споры,
оскарження податкових повідомлень – рішень, ППР, обжалование налоговых
уведомлений – решений, фіскальні органи, контролюючі органи, Акт налоговой
проверки, юрист, судебная защита, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар