Адвокат Морозов (судовий захист)
Коли сторони лише домовилися укласти договір, але
відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі
визнаються авансом чи завдатком?
26 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 201/6648/20, провадження
№ 61-1313св23 (ЄДРСРУ № 132164164) досліджував питання щодо сплачених платежів
в рахунок попереднього договору без укладання основного зобов’язання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до
умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а
за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610, частиною статтею 612 ЦК України
порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається
таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не
виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим
для виконання сторонами.
Частинами першою та третьою статті 635 ЦК України
передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом
певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний
договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання,
встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не
укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або
якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку
(терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього
договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені
попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у
попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного
законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій
для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у
письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України
виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією,
заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові
боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження
зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що
сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона
вважається авансом.
Аванс
(попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання
договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок
майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи,
які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його
сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс,
незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див.: постанову Верховного Суду
від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22
вересня 2020 року у справі №
918/631/19, провадження № 12-42гс20).
(!) Відповідно до змісту вказаної норми ознакою завдатку є те, що він
одночасно виступає способом платежу, способом забезпечення виконання
зобов`язання обома його сторонами, а також доказом факту укладення договору.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання
зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно
було виникати на підставі договорів купівлі-продажу нерухомості.
У постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013
року у справі № 6-176цс12
зроблено висновок про те, що "внесення завдатку як способу виконання
зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно
було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних
ділянок. Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок,
які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у
справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в
майбутньому, передана відповідачу грошова сума є авансом, який підлягає
поверненню".
Статтею 571 ЦК України передбачено правові наслідки
порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Якщо порушення
зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо
порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути
боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його
вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій
стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо
інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його
виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає
поверненню.
Аванс не має
забезпечувальної функції, якщо основний договір не укладено з ініціативи
будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові (19 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №
523/10249/20, провадження № 61-16752св24).
ВИСНОВОК: Отже, у разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно
його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються
авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання
може мати місце лише у випадку, якщо таке зобов`язання випливає із договору,
укладеного сторонами.
Матеріал по темі: «Різниця між завдатком та авансом: правові наслідки»
Теги: аванс, завдаток, задаток, попередня оплата,
різниця між авансом та завдатком, форма оплати, забезпечення виконання
договору, судовий захист, Верховний суд, Адвокат Морозов
