Адвокат Морозов (судовий захист)
Визнання правочину дійсним в судовому порядку з
підстав ухилення та/або небажання від нотаріального посвідчення договору
03 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/5389/24 (ЄДРСРУ № 129961572) досліджував
питання щодо наслідків небажання або ухилення від нотаріального посвідчення
договору та визнання останнього дійсним в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 220 ЦК у разі
недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий
договір є нікчемним.
В той же час, нормами матеріального законодавства
передбачена можливість визнавати у судовому порядку нікчемні договори дійсними,
зокрема на підставі частини другої статті 220 ЦК.
За правилами частини другої статті 220 ЦК у випадку,
якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується
письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але
одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може
визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне
посвідчення договору не вимагається.
Наведена частина друга статті 220 ЦК застосовується до
правовідносин у разі, коли сторони вчинили правочин у встановленій законом
письмовій формі, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшовши згоди щодо
усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю чи частково, і
лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через
ухилення однієї сторони договору.
Отже, законодавство України передбачає можливість
визнавати у судовому порядку дійсним договір, який підлягав нотаріальному
посвідченню, але одна зі сторін ухилилася від цього (за певних умов). До того
ж, наявна послідовна судова практика Верховного Суду щодо викладеного питання.
Так, у постанові Верховного Суду України від
06.09.2017, провадження №6-1288цс17,
у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 922/2981/16, від 18.08.2021 у справі № 904/5868/18 (904/1983/20),
викладено правовий висновок про те, що однією з умов застосування частини
другої статті 220 ЦК та визнання правочину дійсним в судовому порядку є 1)
встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від
нотаріального посвідчення правочину та 2) втрата стороною можливості з
будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про
визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був
нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи
втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її
ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату
необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути
підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК.
Подібні висновки містяться і в постановах Верховного
Суду від 04.03.2019 у справі №665/2266/16-ц,
від 30.10.2019 у справі №140/2001/17,
від 22.02.2021 у справі №545/440/18,
від 21.04.2023 у справі №469/159/13-ц,
від 09.12.2024 у справі №188/1196/19
та інших постановах Верховного Суду.
У постанові від 22.10.2019 у справі №909/68/18 Верховний Суд
зазначив про те, що при вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням правочинів,
які підлягали нотаріальному посвідченню, дійсними (зокрема в порядку статті 220
ЦК), суду необхідно з`ясувати:
- чи підлягав відповідний правочин нотаріальному
посвідченню;
- з яких причин його не було нотаріально посвідчено та
чи втрачена можливість такого посвідчення;
- чи не суперечить зміст правочину вимогам закону,
оскільки в такому разі позов не може бути задоволений.
Також саме по собі небажання сторони нотаріально
посвідчувати договір не може бути підставою для застосування частини другої
статті 220 ЦК, про що також виснував у згаданих вище постановах Верховний Суд.
(!!!) Небажання сторони нотаріально посвідчувати договір через відсутність
реагування на листи з проханням організувати відповідну процедуру
(бездіяльність), не є тотожним
конкретним діям по ухиленню від нотаріального посвідчення останнього.
Отже, при розгляді справи про визнання правочину
дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи
дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.
При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її
ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату
необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути
підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.
При вирішенні такого спору суд повинен враховувати, що
підставою для визнання дійсним не посвідченого нотаріально правочину є не лише
безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину, а сукупність такого ухилення з втратою
можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у
Постановах від 03 лютого 2022 року у справі № 369/7225/19-ц, від 30 жовтня 2024 року у
справі № 178/1894/22.
ВИСНОВОК: Умовами застосування частини другої статті 220 ЦК та визнання правочину
дійсним в судовому порядку є 1) встановлення судом факту безповоротного
ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та 2) втрата
стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Матеріал по темі: «Недотримання
сторонами письмової форми правочину та обов`язкового нотаріального посвідчення»
Теги: визнання договору неукладеним, неукладеність
договору, незаключенный договор, наслідки неукладеного договору, виконання
умов, відсутність підпису, підробка підпису, нотаріальна форма, нотаріальне
посвідчення договору, судова практика, Адвокат Морозов
