Калькуляція, як обов`язковий документ первинно-бухгалтерського обліку

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Розрахунок калькуляції собівартості продукції не є обов`язковим документом первинно-бухгалтерського обліку

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 15 лютого 2013 року № 31-08410-07/23-357/246 калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на її проведення.

Верховним Судом у справі №804/5840/16 зроблено висновок, що такі документи, як калькуляції, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.Отже, є безпідставним застосування податковим органом наслідків неподання платником податків під час перевірки первинних документів згідно статті 44 ПК, оскільки ті документи, які запитував контролюючий орган згідно вимог Закону №996-XIV не відносяться до первинних бухгалтерських документів.

Аналогічних висновків дійшов Верховного Суд у постанові від 05.10.2022 у справі № 160/11773/21.

Також слід звернути увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.08.2023 у справі № 826/3098/16, про те, що сумніви щодо змісту наданого розрахунку ціни (калькуляції) виробника товару є необґрунтованими, оскільки форма розрахунку ціни на законодавчому рівні не затверджена.

Крім того, відповідно до положень цього закону, акт звірки розрахунків не може вважатися первинним бухгалтерським документом, оскільки він лише підтверджує стан розрахунків між сторонами, але не фіксує саму господарську операцію. Так само протоколи комісій про списання заборгованості не відповідають критеріям первинного документа за формою та змістом. Позиція про те, що акт звірки розрахунків не є первинним бухгалтерським документом, також підтримується у постановах Верховного Суду (справи № 905/1198/17, № 910/1389/18 тощо).

Додатково слід звернути увагу, що Верховний Суд неодноразово (постанови від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а, від 19.05.2022 у справі №1.380.2019.002234, від 25.04.2023 у справі № 520/723/20) висловлював позицію про те, що вимога пункту 44.6 статті 44 ПК України («… у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.»)стосується тих документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством). Інші документи знаходяться поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК України.

 

 

 

Матеріал по темі: «Калькуляція, технологічна карта не є обов`язковим документом бухгалтерського обліку»
 

 

 

 

Теги: розрахунок калькуляції, собівартість продукції, технологічна карта, картки розкрою, первинні бухгалтерські документи,  бухгалтерський облік, інформація про господарську операцію, податкові перевірки, надання документів, контролюючий орган, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

 

Калькуляція, технологічна карта не є обов`язковим документом бухгалтерського обліку

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Розрахунок калькуляції собівартості продукції, технологічна карта, картки розкрою тощо не є обов`язковим документом бухгалтерського обліку

Виходячи з загального економічного визначення під калькуляцією розуміють обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляція це розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за змогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 «господарські операції» це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи, що калькуляція містить відомості лише про перелік і склад статей витрат на виробництво одиниці певного виду робіт, і не містить жодних відомостей про здійснені господарські операції підприємцем в межах провадження діяльності ресторанів, надання послуг громадського харчування, її не можна вважати первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тому калькуляція не є обов`язковим документом бухгалтерського обліку і не може свідчити про недотримання та/або порушення підприємцем вимог податкового законодавства при формуванні витрат.

Отже, такі документи як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим органом до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Так, технологічна карта являє собою ніщо інше, як рецепт, тобто орієнтовний перелік інгредієнтів разом з приблизним зазначенням їх кількісних та якісних характеристик, а також плановану суму витрат сировини на виробництво готового виробу, однак не містить у собі інформації стосовно змісту та обсягу господарської операції.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 (адміністративне провадження №К/9901/35378/18, (ЄДРСРУ № 82294731)).

Таким чином, калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, тому що нею не дається розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, на її підставі не здійснюються бухгалтерські записи на рахунках (лист Мінфіну від 15.02.2013 р. №31-08410-07/23-357/246).

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Зазначена правова позиція викладена у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2019 р. по справі №815/2985/18, від 10 квітня 2020 р. по справі №819/330/18.

ВИСНОВОК: Отже документи, як розрахунок калькуляції собівартості продукції, технологічна карта, картки розкрою тощо не належать до первинних документів у розумінні Закону про бухгалтерський облік, оскільки не містить усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 9 Закону та не містить інформації про господарську операцію, тому віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

 

Матеріал по темі: «Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту після спливу 96 годин»

 

Теги: розрахунок калькуляції, собівартість продукції, технологічна карта, картки розкрою, первинні бухгалтерські документи,  бухгалтерський облік, інформація про господарську операцію, податкові перевірки, надання документів, контролюючий орган, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов