Адміністративна
відповідальність за використання транспортного засобу ввезеного на територію
України в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» нерезидентом.
18
грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
295/16296/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42584/18 (ЄДРСРУ №
78626561) досліджував питання щодо адміністративної відповідальності за
використання автомобіля ввезеного на митну територію України в митному режимі
«тимчасове ввезення до 1 року» нерезидентом.
Суть справи: На підставі статті 485 Митного кодексу України,
ДФС прийнято постанову, в основу якої покладено використання позивачем
транспортного засобу іншою особою, ніж тою, яка здійснила його ввезення, тобто
використання товарів, стосовно яких надано пільги, в інших цілях, ніж ті, у
зв'язку з якими було надано такі пільги.
Суди
попередніх інстанцій виходили з того, що тимчасово
ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на
митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну,
для їх особистих потреб, та не можуть використовуватися для цілей
підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, чи передані у
володіння, користування або розпорядження іншим особам, у зв'язку з чим дійшли
висновку про правомірність спірної постанови.
З
такими висновками погоджується Суд з огляду на наступне.
Стаття
485 Митного кодексу України передбачає декілька варіантів об'єктивної сторони
правопорушення, зокрема позивачу інкриміновано використання товарів, стосовно
яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у
зв'язку з якими було надано такі пільги.
За
змістом статті 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим,
відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного
призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним
повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без
застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і
підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за
винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно
до пункту 2) частини першої статті 292 Митного кодексу України митні платежі не
сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу
України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано
звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період
дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.
Статтею
111 Митного кодексу України встановлено, що іноземні товари, поміщені у митний
режим тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів.
За
змістом пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга -
передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків
від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку
та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї
статті.
Підпунктом
г) пункту 30.9 цієї ж статті Податкового кодексу України встановлено, що
податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.
ВАЖЛИВО: Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для
висновку про те, що використання транспортного засобу особистого користування
(який є товаром в розумінні пункту 57) частини першої статті 4 Митного кодексу
України), іншою особою, крім тієї, яка здійснила ввезення такого транспортного
засобу (тобто здійснила поміщення його в режим «тимчасового ввезення» і є
відповідальною за його дотримання), становить порушення режиму тимчасового
ввезення, яке, зокрема виявляється у використанні відповідного товару в інших
цілях, ніж ті, у зв'язку з якими надано пільги щодо оподаткування.
При
цьому, суб'єктом
відповідальності за таке протиправне використання товару (транспортного засобу
особистого користування) є особа, яка здійснює таке використання.
На
думку суду, доводи позивача про те, що він не є суб'єктом відповідальності за
інкриміноване йому правопорушення є безпідставними та ґрунтуються на
неправильному розумінні позивачем суті правопорушення і характеру спірних
правовідносин.
Аргументи
позивача стосовно неврахування судами положень Конвенції і Додатків до неї про
можливість використання тимчасово ввезених транспортних засобів третіми
особами, Суд відхиляє, оскільки в межах справи не встановлено обставин, за
наявності яких використання тимчасово ввезених транспортних засобів третіми
особами було б правомірним; крім того, зазначені аргументи не були предметом
судового розгляду в судах попередніх інстанцій.
ВИСНОВОК: Тимчасово ввезені транспортні засоби
особистого користування можуть використовуватися на митній території України
виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, та
не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні,
бути розкомплектовані, чи передані у володіння, користування або розпорядження
іншим особам, а отже особа яка відмінна від нерезидента і керує таким
транспортним засобом на території України є суб’єктом відповідальності за таке
правопорушення.
P.s.
На мій особистий погляд залишається відкритим питання, щодо довірительного
управління ТЗ (на підставі «довіреності»), адже ніяким законом не заборонено
видати довіреність на право керування автомобілем?
Теги:
автомобіль на іноземних номерах, митний режим транзит, порушення митних правил,
авто з Європи, строки транзиту автомобіля, триваюче правопорушення,
митний кодекс, орган доходів та зборів, штраф за порушення митних правил,
судова практика, Адвокат Морозов
