Невивезення авто в режимі транзит за межі митної території України у зв`язку з його поломкою

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Звільнення від відповідальності за порушення митних правил у разі невивезення транспортного засобу в режимі транзит за межі митної території України у зв`язку з його поломкою

05 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 459/3035/16-а, касаційне провадження № К/9901/39217/18 (ЄДРСРУ № 95378829) досліджував питання щодо відповідальності за невивезення авто в режимі транзит за межі митної території України у зв`язку з його поломкою.

Частиною третьою статті 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини першої статті 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За змістом статті 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Частиною другою статті 200 МК України передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.

Згідно частини шостої статті 379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до   статті 95 цього Кодексу.

Статтею 95 МК України передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 192 МК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Статтею 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657.

За змістом положень розділу VIII наведеного Порядку №657, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що особа звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

Отже, такі факти як: вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили.

Таким чином, поломка автомобілю в розумінні наведених норм законодавства, не є аварією чи дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов`язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил.

ВИСНОВОК: Технічну несправність (ремонт транспортного засобу) неможливо визнати аварією, оскільки аварія, як небезпечна подія, має носити техногенний характер, а такі факти як: вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили, з чим законодавець пов`язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 січня 2021 року в справі №450/764/16-а (ЄДРСРУ № 94296815).

 

P.s.  Викрадення Автомобіля є прирівняним до обставин непереборної сили (невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, внаслідок злочинних дій третіх осіб) (09 березня 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд, справа № 460/1469/18).

 

Матеріал по темі: «Порушення режиму «транзит» - триваюче правопорушення – штраф 8500 грн.»

 

 

Теги: автомобіль на іноземних номерах, митний режим транзит, порушення митних правил, авто з Європи, строки транзиту автомобіля, триваюче правопорушення,  митний кодекс, орган доходів та зборів, штраф за порушення митних правил, судова практика, Адвокат Морозов

Стягнення збитків в наслідок неправомірних дій митного органу

Адвокат Морозов (судовий захист)

Стягнення збитків (витрати на вимушене зберігання товару та простій транспортних засобів) в наслідок неправомірних дій митного органу. 

03 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/11153/17 (ЄДРСРУ № 83985451) досліджував питання щодо стягнення збитків (витрат на вимушене зберігання товару та простій транспортних засобів) в наслідок неправомірних дій митного органу.

Суть справи: Позивач наполягає, що внаслідок протиправних дій посадових осіб митниці ДФС він поніс витрати на вимушене зберігання товару та простій транспортних засобів.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що сплачені Позивачем кошти є його збитками, оскільки вони сплачені саме у зв`язку із неправомірною відмовою митного органу в митному оформленні товару, що і спричинило несвоєчасність закінчення митних процедур з оформлення вантажу та необхідність передання його під відповідне зберігання.

Тобто, причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення коштів на відшкодування шкоди.

Відносини, пов`язані зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України, законами України з питань оподаткування та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Здійснення державної митної справи базується на принципах, передбачених статтею 8 Митного Кодексу України, зокрема, принципів: законності та презумпції невинуватості; визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою відповідальність, перебачену статею 485 Митного кодексу України.

Наявність протоколу про порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України, яка не передбачає конфіскацію товарів, не перешкоджає випуску товару у вільний обіг. Єдиною підставою для коригування митної вартості імпортованого товару є відповідно до вимог митного законодавства - рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до приписів частини другої статті 325 Митного кодексу України у встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною п`ятою статті 338 Митного кодексу України, крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Враховуючи імперативні приписи частини другої статті 325, частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання вантажу та спричинило збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/374/17, ЄДРСРУ № 73702622).

Згідно з пунктами 21, 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

З аналізу вказаних  положень Митного кодексу України вбачається, що статті 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 "Організація митного контролю" відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення.

За змістом приписів статей 1166 та 1173 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.

Верховний Суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Дана справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, а саме питання самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, яка завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю вказаних органів.

Як зазначено у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (статті 11 Цивільного кодексу України).

Вказана правова позиція підтримана й в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 серпня 2019 року в рамках справи № 922/1899/16 (ЄДРСРУ № 83567226).

Більше того, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 01 серпня 2019 року в рамках справи №  915/406/18 (ЄДРСРУ № 83567400) сам по собі факт наявності шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Верховний Суд зазначає, що положеннями статті 1173 ЦК України регулюються відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто встановлюється цивільно-правова відповідальність органу влади незалежно від сфери публічно-правових відносин.

ВИСНОВОК: Підсумовуючи зазначене вбачається, що для того щоб компенсувати збитки завдані органами державної влади, зокрема митницею, необхідно: 1) в рамках адміністративного судочинства визнати неправомірною та скасувати постанови про порушення митних правил (рішення про коригування митної вартості), що була підставою для відмови в митному оформленні товару; 2) і з урахуванням позитивного рішення в адміністративній справі  звернутися до господарського суду з відповідним позовом до ДФС та Державної казначейської служби України про стягнення збитків завданих внаслідок неправомірних дій митних органів.

Матеріал по темі: «Відшкодування вартості необхідної для проведення митного контролю на залізниці»

Теги: стягнення збитків з митниці, коригування митної вартості, порушення митних правил, неправомірні дії митниці, оскарження рішення ДФС, судова практика, Адвокат Морозов

Використання транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення: відповідальність

Адвокат Морозов (судовий захист)

Адміністративна відповідальність за використання транспортного засобу ввезеного на територію України в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» нерезидентом.

18 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 295/16296/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42584/18 (ЄДРСРУ № 78626561) досліджував питання щодо адміністративної відповідальності за використання автомобіля ввезеного на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» нерезидентом.

Суть справи: На підставі статті 485 Митного кодексу України, ДФС прийнято постанову, в основу якої покладено використання позивачем транспортного засобу іншою особою, ніж тою, яка здійснила його ввезення, тобто використання товарів, стосовно яких надано пільги, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, та не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам, у зв'язку з чим дійшли висновку про правомірність спірної постанови.

З такими висновками погоджується Суд з огляду на наступне.

Стаття 485 Митного кодексу України передбачає декілька варіантів об'єктивної сторони правопорушення, зокрема позивачу інкриміновано використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

За змістом статті 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до пункту 2) частини першої статті 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.

Статтею 111 Митного кодексу України встановлено, що іноземні товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів.

За змістом пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом г) пункту 30.9 цієї ж статті Податкового кодексу України встановлено, що податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.

ВАЖЛИВО: Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що використання транспортного засобу особистого користування (який є товаром в розумінні пункту 57) частини першої статті 4 Митного кодексу України), іншою особою, крім тієї, яка здійснила ввезення такого транспортного засобу (тобто здійснила поміщення його в режим «тимчасового ввезення» і є відповідальною за його дотримання), становить порушення режиму тимчасового ввезення, яке, зокрема виявляється у використанні відповідного товару в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими надано пільги щодо оподаткування.

При цьому, суб'єктом відповідальності за таке протиправне використання товару (транспортного засобу особистого користування) є особа, яка здійснює таке використання.

На думку суду, доводи позивача про те, що він не є суб'єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення є безпідставними та ґрунтуються на неправильному розумінні позивачем суті правопорушення і характеру спірних правовідносин.

Аргументи позивача стосовно неврахування судами положень Конвенції і Додатків до неї про можливість використання тимчасово ввезених транспортних засобів третіми особами, Суд відхиляє, оскільки в межах справи не встановлено обставин, за наявності яких використання тимчасово ввезених транспортних засобів третіми особами було б правомірним; крім того, зазначені аргументи не були предметом судового розгляду в судах попередніх інстанцій.

ВИСНОВОК: Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, та не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам, а отже особа яка відмінна від нерезидента і керує таким транспортним засобом на території України є суб’єктом відповідальності за таке правопорушення.

P.s. На мій особистий погляд залишається відкритим питання, щодо довірительного управління ТЗ (на підставі «довіреності»), адже ніяким законом не заборонено видати довіреність на право керування автомобілем?

Матеріал по темі: «Порушення режиму «транзит» - триваюче правопорушення – штраф 8500 грн.»

Теги: автомобіль на іноземних номерах, митний режим транзит, порушення митних правил, авто з Європи, строки транзиту автомобіля, триваюче правопорушення,  митний кодекс, орган доходів та зборів, штраф за порушення митних правил, судова практика, Адвокат Морозов

Порушення режиму «транзит» - триваюче правопорушення – штраф 8500 грн.

Адвокат Морозов (судовий захист)

Використання ТЗ, що перебуває в режимі транзиту (обов'язок вивезення ТЗ за межі митної території протягом 10-денного строку) є триваючим правопорушенням.

4 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 448/1715/16-а, адміністративне провадження №К/9901/16366/18 (ЄДРСРУ № 78326384) досліджував питання щодо визначення триваючим адміністративним правопорушенням - порушення автомобілем на іноземній реєстрації режиму транзиту, а також строки накладення стягнення за вказане правопорушення.

Суть справи: Постановою про порушення митних правил констатовано, що фізична особа не доставив  транспортний засіб до митного органу призначення, перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до митного органу призначення терміном більше ніж на 10 діб.

З урахуванням зазначеного позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 грн, згідно оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил

Позиція Верховного суду зводиться до наступного.

З аналізу частини першої ст. 467 Митного кодексу України, вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним.

Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, що пов'язані з тривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують Закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

ВАЖЛИВО: Верховний Суд відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з певної протиправної дії або бездіяльності та проявляється в подальшому безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо не вивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, приймаючи оскаржувану постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 Митного кодексу України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

(!!!) Необхідно підкреслити, що саме по собі перебування автомобіля на території СТО та проведення ремонту не може бути підставою для незастосування до позивача заходів адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.

Так, правовий висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 460 МК України за відсутності доказів здійснення ремонту у зв'язку з настанням аварії чи дії обставин непереборної сили, викладений у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 342/355/17 (ЄДРСРУ № 76221720).

У вказаному судовому рішенні зазначено, що такі факти як вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили. Доказів того, що такий ремонт був здійснений у зв'язку із обставинами аварії або дії обставин непереборної сили позивачем у судовому процесі надано не було.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 307/3500/16-а (ЄДРСРУ № 76246272)  міститься висновок про те, що підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, окрім підтвердження обставин аварії/непереборної сили відповідними документами, є повідомлення митного органу про обставини події, місцезнаходження транспортного засобу, а також надання інформації, яка надає можливість ідентифікувати такий транспортний засіб.

Відповідно до встановлених вимог технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються митний контроль у пунктах пропуску здійснюється шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України, митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян), усне опитування громадян; облік автомобільних транспортних засобів і товарів.

Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі митної території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого приписами МК України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення Закону, як наслідок, відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

ВИСНОВОК: Правопорушення, передбачене статтею 470 Митного кодексу України відноситься до триваючих правопорушень, а відтак накладення митним органом адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є правомірним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 607/12366/15-а, адміністративне провадження №К/9901/6485/18 (ЄДРСРУ № 75775121).

Теги: автомобіль на іноземних номерах, митний режим транзит, порушення митних правил, авто з Європи, строки транзиту автомобіля, триваюче правопорушення,  митний кодекс, орган доходів та зборів, штраф за порушення митних правил, судова практика, Адвокат Морозов

Судовий збір: оскарження постанови про порушення митних правил

Адвокат Морозов (судовий захист)

Позов про скасування постанови про порушення митних правил не обкладається судовим збором на всіх стадіях судового провадження.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28.11.2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 року № R(81)7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Відповідно до статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи [так само як постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)] про накладення адміністративного   стягнення … може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

ВАЖЛИВО: Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України". У справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП, статей 2, 3, 4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору. КпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає. (Постанова ВСУ від 13.12.2016 року по справі № 306/17/16-а (№ в ЄДРСРУ 63749411).

ВИСНОВОК: позов про скасування постанови про порушення митних правил не обкладається судовим збором на всіх стадіях судового провадження, в тому числі й при апеляційному та касаційному оскарженні (Ухвала ВАСУ від 26 вересня 2017 р. у справі К/800/27534/17, К/800/23185/17, ЄДРСРУ № 69277256).

Теги: судовий збір, звільнення від сплати судового збору, державне мито, оскарження постанови, порушення митних правил, митниця, постанова митниці, судова практика, Адвокат Морозов

Автомобіль на іноземній реєстрації або митний режим «транзит»

Адвокат Морозов (судовий захист)

Автомобіль на іноземних номерах або митний режим «транзит»: умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом. Строки транзиту та адміністративна відповідальність за їх порушення. 

25.05.2017 р. Вищий адміністративний суд України в рамках справи №К/800/20733/16 (ЄДРСРУ № 67035037) досліджував питання стосовно порушення митних правил та  накладення на користувача авто на іноземних номерах адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Суть справи: позивач вважає, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, оскільки останній  перебуває у трудових відносинах з ТОВ, яке є нерезидентом України, а за для виконання мети трудового договору позивач у службових цілях використовує автомобіль на іноземних номерах, який зареєстрований у Республіці Польща та належить компанії – нерезиденту, а отже, на думку позивача, на спірні правовідносини не поширюється митний режим транзиту, а їх регулювання здійснюється положеннями глави 18 Митного кодексу України, що стосується митного режиму тимчасового ввезення.

Однак ВАСУ вказує, що відповідно до положень ч.1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 486 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Згідно із ч. 1 ст. 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

ВАЖЛИВО: Враховуючи наведене, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст, 470, ст. 485 Митного кодексу віднесено до компетенції посадових осіб органів доходів і зборів.

Відповідно до положень статті 71 Митного кодексу України встановлено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Із матеріалів адміністративної справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач під час ввезення транспортного засобу на територію України обрав митний режим «транзит».

За приписами ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

ВАЖЛИВО: Відповідно до вимог ст. 95 Митного кодексу України, встановлюються строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Також згідно ст. 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Відповідно до норм ст. 284 Митного кодексу України, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V «Митні режими» цього кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митний режим «транзит».

З огляду на наведене, ВАСУ зазначає, що нормами Митного кодексу встановлено особливі вимоги щодо використання митного режиму «транзит», що полягають у виконанні обов'язків щодо строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту та заборони використання транспортних засобів з будь-якою метою, окрім транзиту. Лише при виконанні таких умов застосовується умовно повне звільнення від оподаткування ввізним митом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач обрав митний режим «транзит» для ввезення транспортного засобу на територію України, порушив строки транзитного переміщення, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. Окрім цього, позивач всупереч заборони на використання транспортного засобу в будь-яких цілях (ст. 93 Митного кодексу України), окрім транзиту, використовував транспортний засіб на території України з метою виконання обов'язків по залученню клієнтів юридичної особи, зареєстрованої в Республіці Польща, що не заперечувалося позивачем під час розгляду адміністративної справи.

Відповідно до ст. 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Позивачем не було сплачено митні платежі при ввезенні транспортного засобу, оскільки обрано митний режим «транзит», тобто правовий режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму. Разом з тим, позивачем згодом було порушено як вимоги щодо періоду дії такого режиму, так і інших обов'язкових умов його використання.

ВИСНОВОК: притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 470 Митного кодексу України («Недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до органу доходів і зборів призначення, видача їх без дозволу органу доходів і зборів або втрата») за порушення строків дії митного режиму «транзит» не виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за  ст. 485 Митного кодексу України («Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів») за ухилення від сплати митних платежів у випадку порушення інших обов'язкових вимог цього правового режиму, визначеного у ст. 93 Митного кодексу України: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Теги: автомобіль на іноземних номерах, митний режим транзит, порушення митних правил, авто з Європи, строки транзиту автомобіля, митний кодекс, орган доходів та зборів, штраф за порушення митних правил, судова практика, Адвокат Морозов