Позовне чи
окреме провадження щодо встановленні факту спільного проживання спадкоємця із
спадкодавцем?
05 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/4041/20, провадження №61-13459св20 (ЄДРСРУ №
92692136) досліджував питання щодо виду провадження відносно встановленні факту
спільного проживання спадкоємця із спадкодавцем.
Пленум Верховного суду України у своїй постанові «Про судову
практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 роз`яснив, що якщо
постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не
підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі
в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про
встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття
спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постановах
Верховного Суду у справах № 336/709/18-ц від
07.11.2018, № 303/1816/17 від 23.12.2019,
зокрема зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час
відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим
нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися
в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на
час відкриття спадщини. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв
спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття
спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Однак слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного цивільного суду у справі № 484/747/17
від 10 січня 2019 року дійшов категоричного висновку про те, що
відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця (позивач) за місцем
проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі
спадкодавцем,оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі
статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання
в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не
проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,якщо обставини, встановлені
частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і
допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Окреме провадження - це вид непозовного
цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про
підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для
охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих
немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності
неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд
розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними
особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це
потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому
державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу,
усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6)
належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові,
місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з
прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним
у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у
разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного
стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації
органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті
особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають
підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в
судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є
вичерпним.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти,
від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав
фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції
суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або
припинення суб`єктивних прав громадян.
(!!!) Справи про
встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за
таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне
значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих
чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням
спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими
особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій
справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку
спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони
вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити
документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник
разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що
до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням
документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із
зазначенням причин відмови.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для
захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого
заявника.
В порядку окремого провадження розглядаються справи за
заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не
пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не
передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя
відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення
факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про
право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Якщо встановлення факту постійного проживання зі
спадкодавцем необхідно заявнику для оформлення спадщини та отримання свідоцтва
про право на спадщину за заповітом - існує спір про право, який підлягає
вирішенню виключно у позовному провадженні.
ВИСНОВОК: Отже, спір щодо
спадкового майна, у тому числі і встановлення факту спільного проживання
спадкоємця із спадкодавцем, підлягає вирішенню у порядку позовного провадження
Однак, на погляд автора, якщо спір про право на спадщину відсутній,
а виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів,
особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі
відсутності спору, розглядається за
правилами окремого провадження. Зокрема, у такому
порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із
спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із
спадкодавцем на час відкриття спадщини і т.і.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальний закон вимагає встановити
наявність спору про право, а не припускати його можливість
(23 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №
758/7094/19, провадження № 61-21398св19 (ЄДРСРУ № 92120240).
Матеріал по темі: «Додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини»
Теги: встановлення факту, спільного проживання спадкоємця із
спадкодавцем, спадок, спадкоємець, наследство, строк на прийняття спадщини,
порушення строку, додатковий строк для прийняття спадщини, заява, нотаріус,
суд, поважні причини пропуску, заповіт, завещание, спадкування за законом,
частки спадщини, юрист, судовий захист, Адвокат Морозов
