Судова юрисдикція щодо зняття арешту з майна накладеного за КПК України
1960 року, а розгляд кримінального провадження на цей час не завершено
27 грудня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 289/921/21,
провадження № 61-2269св22 (ЄДРСРУ № 108262362) досліджував питання відносно
судової юрисдикції щодо зняття арешту з майна накладеного під час досудового
слідства у кримінальній справі на підставі Кримінально-процесуального кодексу
України 1960 року, а розгляд кримінального провадження на цей час не завершено.
Судова
юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою
як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства -
цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями
розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких
певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є
предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний
склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид
судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна
юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають
справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й
адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати
тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах
установленої законом компетенції.
Цивільне
судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу,
Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають
особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів,
згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в
цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення
окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя
статті 3 ЦПК України).
Суди
розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних,
земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ,
розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19
ЦПК України).
Приватноправові
відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу
учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням
або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями
відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору
щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у
будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за
правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього
спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку
цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи,
у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не
віднесено до інших видів судочинства.
Якщо арешт
накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження,
розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне
провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року,
то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або
бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами
КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17
жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та
від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).
Згідно з
частиною першою статті 1 КПК України 2012 року порядок кримінального
провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним
законодавством України.
Правовідносини
щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються
главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання
про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний,
обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець
майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не
були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити
клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання
під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час
судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи
частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під
час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх
захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна,
представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони
доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт
накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).
(!!!) Отже, у випадках, визначених зазначеною статтею, власник або інший
володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права
звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Суд одночасно з
ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання
про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку
виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо
майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді
конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення
цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина
четверта статті 174 КПК України 2012 року).
Частини третя
та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання
про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду
кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про
закриття кримінального провадження.
Таким чином, у
разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 1960
року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за
умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє не закрито, має
право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в
порядку кримінального судочинства.
Такий порядок
захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права
власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим
суддею у кримінальному провадженні (див. постанову Великої Палати Верховного
Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19
(провадження № 14-516цс19)).
Отже,
встановивши, що арешт на майно накладено в кримінальному провадженні за
правилами КПК України 1960 року, а кримінальна справа, у межах якої накладений
арешт на спірне майно, не закрита, на цей час проводиться додаткове
розслідування у кримінальному провадженні, суди дійшли правильного висновку про
те, що питання про зняття такого арешту необхідно розглядати за правилами
кримінального судочинства.
Подібні
висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року у справі
№ 755/16129/21 (провадження № 61-6587св22).
Окрему увагу
слід приділити постановам Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня
2019 року у справі № 2-3392/11, від 12
червня 2019 року у справі № 766/21865/17.
Так у справі №
2-3392/11 з позовом про зняття арешту звертались особи, які не були
сторонами кримінального провадження, у межах якого було
накладено спірний арешт, що зумовлювало розгляд справи в порядку цивільного
судочинства, а у справі № 766/21865/17 суди встановили, що кримінальну
справу, у межах якої накладений арешт на майно особи, було припинено на
стадії досудового слідства, тому суди дійшли висновку, що спір про
звільнення цього майна з-під арешту необхідно розглядати за правилами
цивільного судочинства.
ВИСНОВОК: Отже, якщо кримінальне провадження щодо заявника розпочате за
правилами КПК України 1960 року та не закінчене - це виключає можливість
розгляду справи про звільнення майна з-під арешту за правилами цивільного
судочинства, оскільки такий спір необхідно розглядати за правилами КПК
2012 року.
Аналогічний
висновок зроблений 07 жовтня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів
Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/16129/21, провадження № 61-6587св22 (ЄДРСРУ
№ 106841492).
Матеріал по
темі: «Зняття арешту з майна накладеного
в рамках кримінального провадження»
Теги: оскарження ухвали слідчого судді, арешт майна, зняття арешту з майна,
клопотання про скасування арешту, накладення арешту, апеляційне оскарження
ухвали слідчого суді, власника, судова практика, Адвокат Морозов
