Адвокат Морозов (судовий захист)
Наслідки касаційного
розгляду справи за відсутності захисника, участь якого є обов’язковою.
23.11.2017 р. Верховний суд України в контексті справи №5-224кс(15)17 досліджував правові наслідки кримінального провадження при
касаційному розгляді справи за відсутності захисника, участь якого є
обов’язковою.
Суд вказав, що право на захист є невід’ємним, природним правом
людини, загальновизнаним принципом міжнародного права та розглядається як
необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 11 Загальної декларації прав
людини 1948 року, кожна людина,
обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її
винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового
розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.
Гарантії права на захист у разі кримінального обвинувачення
передбачені й у пункті «d» частини третьої статті 14 Міжнародного пакту про
громадянські і політичні права 1966 року та підпункті (c) пункту 3 статті 6
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі
– Конвенція). Відповідно до цих положень кожний обвинувачений у вчиненні
кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи
використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або –
за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати
таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Наведені положення міжнародно-правових актів знайшли своє
вираження в Конституції та інших законах України.
Відповідно до статей 59, 63 Конституції України кожен має право на професійну
правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця
допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
ВАЖЛИВО: Як
зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2009 року №
23-рп/2009 (справа про право на правову допомогу), конституційне положення
«кожен має право на правову допомогу» слід
розуміти як «гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно
від характеру її правовідносин з державними органами … вільно, без
неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і
формах, як вона того потребує».
Принцип забезпечення обвинуваченому права на захист є одним з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України) та
фундаментальним для кримінального процесу.
Відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 7 КПК забезпечення права на захист
віднесено до загальних засад кримінального провадження.
Сутність указаної засади кримінального провадження визначена в
статті 20 КПК, у якій передбачено, що особами, яким право на захист надається і
забезпечується, є підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений.
Поряд із загальними гарантіями права на захист, як однією з
основних засад кримінального провадження, законодавцем встановлено додаткові
гарантії, а саме випадки, коли участь захисника є обов’язковою в кримінальному
провадженні.
Так, частиною першою статті 52 КПК передбачено, що участь
захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких
злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття
особою статусу підозрюваного.
Відповідно до пунктів 10 і 24 частини першої статті 3 КПК
термін «кримінальне провадження» має таке значення –
досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із
вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну
відповідальність.
Судове провадження – кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке
включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та
проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в
апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за
нововиявленими обставинами.
Отже, гарантії реалізації права
на захист поширюються на всі стадії кримінального провадження, в тому числі й
на стадію судового провадження з перегляду судових рішень в касаційному порядку.
Також важливою гарантією дотримання права особи на захист є
закріплення в кримінальному процесуальному законі припису, що неприбуття
захисника в судове засідання в кримінальному провадженні, де його участь є
обов’язковою, зобов’язує суд відкласти судовий розгляд та вжити заходів для
прибуття захисника до суду. Такі вимоги стосуються всього судового провадження,
в тому числі й провадження з перегляду судових рішень в касаційному порядку
(стаття 434 КПК).
(!!!) Згідно із
частиною другою статті 412 КПК здійснення судового провадження за відсутності
захисника, якщо його участь є обов’язковою, входить до переліку істотних
порушень вимог кримінального процесуального закону, які вимагають скасування
судового рішення у будь-якому разі.
У п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі
«Нечипорук і Йонкало проти України» передбачено «право кожного обвинуваченого у
вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних
ознак справедливого судового розгляду». Також у п. 89 рішення ЄСПЛ від 13 лютого
2001 року у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної
особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний
захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин
справедливого судового розгляду».
У справі «Максименко проти України» від 20 грудня 2011 року
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою гарантії
підпункту (c) пункту 3 статті 6 Конвенції не припиняють своєї дії після
закінчення провадження у суді першої інстанції. Забезпечення обвинуваченому у
вчиненні злочину юридичної допомоги є однією з гарантій, що здійснюється й у
випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі було надано таку
допомогу. Що стосується того, чи вимагали «інтереси правосуддя» надання
заявнику юридичної допомоги, то ключовими у цьому контексті пунктами розгляду є
серйозність питання, про яке йшлося, та характер цього провадження. Згідно з
практикою Європейського суду з прав
людини інтереси правосуддя в принципі вимагають забезпечення
представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення свободи.
ВИСНОВОК: Отже, при
вирішенні питання, чи вимагають інтереси правосуддя обов’язкової участі
захисника у кримінальному провадженні, мають враховуватися відповідні норми
КПК, зокрема, норми статті 52 цього Кодексу, в якій містяться зобов’язуючі
норми, а також потрібно зважати на такі критерії, як «серйозність питання» та
«характер провадження», які виділив у наведеному рішенні Європейський суд з
прав людини.
Норма частини першої статті 52 цього Кодексу, яка передбачає
обов’язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких
злочинів, є гарантією забезпечення права на захист та важливою умовою
справедливого судового розгляду, підлягає застосуванню на всіх стадіях
кримінального провадження, в тому числі судового провадження з перегляду
судових рішень в касаційному порядку.
Окремо необхідно вказати, що раніше правовою позицією від
15.06.2017 року під час розгляду справи № 227/1084/15-к ВСУ
визначив підстави обов’язкової участі захисника для наркозалежних осіб.
Теги: адвокат, обов’язкова участь захисника, розгляд справи за
відсутністю захисника, судова практика, Адвокат Морозов
