Верховний суд: відсутність окремих первинних документів, відсутність
сертифікатів якості товару, відсутність необхідних технічних та трудових
ресурсів, матеріали досудового розслідування, контроль за контрагентом, ланцюг
постачання, податкова інформація
Сама по собі наявність або відсутність
окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою
для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних
вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи
зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали
місце. Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного суду викладеної
в постанові від 17.09.2020 у справі № 810/2202/16.
Відсутність у платника податків
сертифікатів якості товару, за наявності доказів фактичного отримання товару та його використання в
господарській діяльності, не може позбавляти такого платника права на
формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями,
оскільки податкове законодавство не пов`язує таке право з наявністю у платника
податку сертифікатів якості товару. Аналогічний висновок викладений у
постанові Верховного Суду від 13.08.2020 р. у справі №520/4829/19
(провадження №К/9901/31974/19).
До винесення вироку в рамках кримінального
провадження, пояснення чи інші матеріали
досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на
проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в
адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному
процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав
законної сили. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах
від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670,
від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.
Висновок Верховного Суду,
викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у
контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості
реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників
є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та
аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати
в постачальника на праві оренди або лізингу.
Таким чином, недостатність
персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських
приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських
можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних
дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює
здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють
суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати
виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання
зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція
висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19 (ЄДРСРУ № 92787333).
У будь-якому випадку реалізуючи
господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів,
сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих
договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на
сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами
взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами
господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та
обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин
позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом
обтяження, що є недопустимим. Аналогічні висновки щодо застосування
норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 у справі № 815/4992/16.
Податкова інформація, яка наявна
в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання
носить виключно інформативний характер та не є належним
доказом. Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 27
лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, №
814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №
813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №
814/2412/17), від 02.04.2020 у справі №
160/93/19), від 13.08.2020 р. (справа №
520/4829/19), Верховний Суд зауважив, що наслідки для податкового обліку
створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських
операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і
вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
Єдиний реєстр податкових
накладних містить відомості щодо операцій з придбання та реалізації, які
супроводжувались оформленням податкових накладних. Разом з тим, платник
податків не позбавлений можливості придбавати той чи інший товар у
постачальників, які не є платниками ПДВ, і в такому випадку відомості щодо
господарських операцій в ЄРПН не відображаються.
Посилання контролюючого органу на
податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно
контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності
господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення такої
аналітичної інформації будь-які первинні документи платника податків не
використовувались та не аналізувались, про що свідчить відсутність актів зустрічної
звірки контрагентів позивача з відображенням в ньому окремих відомостей, не
відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і
інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така
також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не
є належним доказом в розумінні процесуального Закону (Постанова Верховного Суду
від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а).
Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих
систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального
Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих
податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів
перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а
тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (Постанова
Верховного суду від 27.02.2018 р. у справі №
811/2154/13-а).
Дії контролюючого органу щодо
внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення
заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників
податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню
доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження
даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника
податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим
органом за результатами податкового контролю, використовується для
інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в
однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої
інформації до існуючих інформаційних систем (Постанова Верховного суду від
23.05.2018 р. у справі № 804/853/14).
Окрім цього, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень,
належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення,
допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та
притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом
індивідуальної відповідальності платника податків (Постанова Верховного Суду
від 19 лютого 2019 року по справі № 811/217/17,
адміністративне провадження № К/9901/38084/18).
Відтак, за умови не встановлення
податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити
про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним
незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків
внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (Постанова
Верховного Суду від 9 березня 2019 року по справі №
810/302/15, адміністративне провадження № К/9901/19359/18).
Матеріал по темі: «Доведення нереальності господарських операцій з придбання платником податку товару»
Теги: податкові спори, ППР, НУР,
податкові рішення, ланцюг постачання, кримінальне провадження без вироку
суду, відсутність окремих первинних документів, відсутність сертифікатів
якості товару, відсутність необхідних технічних та трудових ресурсів, матеріали
досудового розслідування, контроль за контрагентом, ланцюг постачання,
податкова інформація, протокол допиту свідка, судова практика, Верховний суд,
Адвокат Морозов
