Адвокат Морозов (судовий захист)
Що робити коли
між сторонами у договорі передбачене третейське застереження, але одна із
сторін заперечує проти нього або навпаки - наполягає?
Вищий господарський суд України від
20.10. 2015 р. у справі № 904/3608/15 вказав,
що Закон України "Про третейські суди" передбачає
виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду.
Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського
суду підстав для розгляду господарського спору по суті. За умов відсутності у
позивача волевиявлення на звернення до третейського суду чинне законодавство
України жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до
господарського суду, чим позивач правомірно скористався.
Крім того, відповідно до імперативних приписів ч.1 ст.8
Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути
позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона
віднесена процесуальним законом.
Вищенаведеної правової позиції дотримується Вищий
господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у
справах, пов'язаних із застосуванням третейського застереження при виникненні
господарського спору (постанови ВГСУ від 11.02.2014 у справі №914/1576/13 та від 02.08.2010 у справі №2/235-09(18/181-09)).
Стосовно припинення провадження у справі на підставі
п.5. ч.1. ст 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з
наявністю третейського застереження, необхідно вказати наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, норми якої
є нормами прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські
суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності
між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
В рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 року
№ 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 (справа
про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного
законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і
господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення
третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 ГПК України),
ст. 6 Закону України "Про третейські суди"). Гарантуючи право на
судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право
кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і
свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України).
Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64
Конституції України).
ВАЖЛИВО: Таким чином, Конституцією України гарантовано право на
судовий захист зі сторони держави.
В ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус
судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд
його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
При цьому, Закон України "Про третейські суди"
передбачає виключно право, а не обов’язок сторін на звернення до цього суду. Окрім
того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду
підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку,
позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним
чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу
України юридичним особам та суб’єктам підприємницької діяльності
гарантовано право звернення до господарського суду згідно із встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
Відтак, звернення за вирішенням спору до третейського суду
є правом особи, яка самостійно на свій розсуд обирає способи захисту порушених
або оспорюваних інтересів.
ВАЖЛИВО: Третейське застереження є обов'язковою і головною
умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не
свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його
вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи
на звернення за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду загальної
юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від
10.02.2016р. у справі № 910/16939/15.
Між тим, існує і протилежна точка судового зору, так
арбітражне застереження про передання спору на розгляд міжнародного
комерційного арбітражу не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним
із способів реалізації права на захист своїх прав.
Уклавши арбітражне застереження, кредитор реалізував
своє волевиявлення на звернення до міжнародного комерційного арбітражу, а тому посилання на те, що за
наявності третейської угоди у сторін існує виключно правова можливість, а не
обов'язок звертатися до третейського суду, є помилковими.
Доводи про те, що відсутність взаємної згоди саме сторін
спору на вирішення спору комерційним судом (арбітражем), незалежно від
попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким
судом, також є помилковими, оскільки зобов'язання, що випливають з третейської
угоди мають обов'язковий характер для сторін і за її наявності відповідно до ч.
1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Саме
відсутність заперечень іншої сторони щодо розгляду справи судом є умовою розгляду
відповідного спору, зокрема, господарським судом (Вищий господарський
суд України від 30.08.2017 р. по справі № 910/21409/16,
ЄДРСРУ № 68564111).
ВИСНОВОК: право на звернення до суду за захистом своїх прав
передбачене Конституцією України, не може бути заперечене, а розгляд спору в
третейському суді все ж таки є правом сторін та реалізується шляхом взаємного
погодження вказаного питання між сторонами, однак у разі, коли між сторонами у
договорі передбачене третейське застереження, але одна із сторін заперечує
проти нього, то прерогатива має бути віддана відстоюванню права на захист своїх
інтересів в судовому порядку відповідним господарським судом.
Теги: третейське застереження, арбітражне застереження,
підсудність спору, міжнародний комерційний арбітраж, припинення провадження у
справі, позивач, відповідач, захист інтересів, судова практика, Адвокат Морозов
