Адвокат Морозов (судовий захист)
Саме лише набуття
кредитором права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку не
припиняє заставу іншого майна, переданого кредитору з метою забезпечення
виконання основного зобов`язання.
19
вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/9508/17
(ЄДРСРУ № 84384890) в черговий раз наголосив, що забезпечувальне зобов`язання
має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а
тому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від
застосування нею інших способів правового захисту.
Згідно
з частиною першою статті 509 та статтею 526 ЦК України зобов`язанням є
правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь
другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має
право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі
на підставах, встановлених договором або законом.
За
змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним
належним чином.
З
метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при
укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 Цивільного
кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут
забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій
забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а
також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником
взятих на себе зобов`язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання
умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а
в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і
треті особи, зокрема, майнові поручителі.
Одним
із видів забезпечення виконання зобов`язань згідно з частиною першою статті 546
ЦК України є застава.
Відповідно
до статті 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення статті 1 Закону
України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має
право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого
заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед
іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право
застави).
За
змістом частини першої статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання
зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права
звернення стягнення на предмет застави.
Одним
із видів застави відповідно до приписів статті 575 ЦК України є іпотека.
Згідно
з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку"
іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що
залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким
іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою
зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки
переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим
Законом.
Положення
статті 33 Закону України "Про іпотеку" узгоджуються з приписами
частини п`ятої статті 590 ЦК України, у якій вказано, що якщо предметом застави
є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на
всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.
Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу
не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі
(права), які є предметом застави.
Стаття
36 Закону України "Про іпотеку" передбачає вирішення сторонами
іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом
позасудового врегулювання на підставі договору.
ВАЖЛИВО: Чинним законодавством України передбачена
можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не
тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох
об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за
рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є
необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.
Тобто
законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів
іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору,
саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у
власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком
припинення основного зобов`язання в повному обсязі.
Вказаною
нормою передбачено підстави припинення зобов`язань щодо виконання основного
зобов`язання, яке було забезпечено іпотечним договором.
Закон
України "Про іпотеку" є спеціальним законом, правила якого мають
пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.
Позасудове
врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки передбачене статтею 36
Закону України "Про іпотеку".
(!!!) Закон чітко визначає, що умовами здійснення позасудового
врегулювання є: необхідність визначення такого способу в договорі про
задоволення вимог іпотекодержателя або згідно із застереженням про задоволення
вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, та наявність заборгованості
боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу.
Наслідком завершення позасудового врегулювання є недійсність наступних вимог
кредитора (іпотекодержателя) до боржника щодо виконання основного зобов`язання.
Верховний
Суд у складі Великої Палати у постанові по справі №
235/3619/15-ц від 21.03.2018 р. наголошує: «У разі невиконання або
неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі
задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення
на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на
звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених
статтею 12 Закону України «Про іпотеку».
При
цьому нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити
належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами
забезпечення, наприклад, окрім іпотеки, отримати в заставу від цього ж боржника
товари в обороті, що і було здійснено сторонами спору у цій справі.
Забезпечувальне
зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний
основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність
від застосування нею інших способів правового захисту.
Таким
чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за
іпотекодержателем (кредитором) права власності на нього, кредитор не втрачає
права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного
зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні
частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" є наступні
вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі
інших видів забезпечення основного зобов`язання цим боржником.
Оскільки
розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для
кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає,
припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них -
суперечило б принципу справедливості та розумності.
Наведеної
правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 11.04.2018 р. у
справі №761/17280/16-ц, від 14.11.2018 у
справі № 910/2535/18 та від 19.06.2019 № 904/9795/16 (ЄДРСРУ № 82499046).
Крім
того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 310/11534/13-ц викладено наступний висновок:
«Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від
застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання
має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Велика
Палата Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог
кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не
припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених
кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника,
у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням
(тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих
на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного
договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від
реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення».
ВИСНОВОК: Враховуючи акцесорність даного
зобов’язання, саме лише набуття кредитором права власності на предмет іпотеки у
позасудовому порядку не припиняє заставу іншого майна, переданого кредитору з
метою забезпечення виконання основного зобов`язання, а положення частини
четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" не поширюються на
правовідносини сторін у даному випадку, оскільки в забезпечення виконання
зобов`язань за кредитним договором, крім тих на які було звернуто стягнення,
укладено і інший іпотечний договір та договір застави.
Матеріал по темі: «Звернення
стягнення на предмет застави»
Теги: ипотека, предмет
ипотеки, права собственности, іпотека, набуття право власності, виконавчий
напис нотаріуса, забезпечення зобов’язань, кредитор, боржник, судова практика,
Адвокат Морозов
