26 жовтня 2022
року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №
210/2257/19, провадження № 14-69цс22 (ЄДРСРУ № 107105869) досліджувала
питання щодо отримання новим кредитором (іпотекодержателем) дубліката
нотаріально посвідченого документа для звернення стягнення у позасудовому
порядку на предмет іпотеки.
Суть
справи: Вирішення виключної правової проблеми
застосування приписів Закону України «Про нотаріат» щодо видачі дубліката
нотаріально посвідченого документа.
Сформувалася
судова практика, згідно з якою перелік осіб, яким нотаріус має право видати
дублікат нотаріально посвідченого документа, є вичерпним, і до нього
не можна застосувати розширювальне тлумачення (див. постанови Верховного Суду у
складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року
у справі № 243/7935/16-ц, Верховного Суду у
складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26
грудня 2018 року у справі № 511/2207/16-ц,
Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного
цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі №
233/99/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 214/3563/16-ц і від 28 жовтня 2020 року у справі
№ 200/19062/17).
Верховний Суд у
складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21
листопада 2018 року у справі № 243/7935/16-ц
виснував, що надання дубліката нотаріально посвідченого документа іншим особам,
аніж ті, що перелічені у першому реченні частини п`ятої статті 8 Закону України
«Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,
призведе до порушення нотаріальної таємниці, обов`язок збереження якої
визначений у цій же статті. Таке тлумачення приписів статті 53 Закону України
«Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, без
урахування мети інституту правонаступництва (цесії) у матеріальних
правовідносинах не сприяє ефективному захисту прав кредитора та не забезпечує
їх поновлення у разі порушення.
Велика
кількість у судах справ за позовами нових кредиторів (правонаступників) до
боржників підтверджує існування виключної правової проблеми та дає підстави
припускати, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Реалізація
всього обсягу прав нового кредитора (іпотекодержателя) відповідно до договору
іпотеки можлива за наявності у нього примірника цього договору, який
передається при укладенні договору відступлення права вимоги. У разі втрати
оригіналу договору новий кредитор позбавлений можливості захистити свої права у
випадку їх порушення, зокрема, звернути стягнення у позасудовому порядку на
предмет іпотеки.
Закон України
«Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо усунення законодавчих
колізій та прогалин» від 14 липня 2020 року (далі - Закон № 775-IX), який
набрав чинності 8 серпня 2020 року, вніс зміни, зокрема до статті 53. У новій
редакції вона передбачає, що у разі втрати або зіпсуття документа, посвідченого
або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за
письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася
нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування
видається дублікат втраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів,
посвідчених або виданих нотаріусом, посадовою особою органу місцевого
самоврядування, можуть бути видані за письмовою заявою правонаступників осіб,
за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а дублікат
іпотечного договору - в тому числі за письмовою заявою іпотекодержателя за
іпотечним договором.
З огляду на
висновок, який Велика Палата Верховного Суду сформулювала у цій постанові у
справі № 210/2257/19, вона відступає від
висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 28 жовтня 2020 року у
справі № 200/19062/17, про те, що новий
іпотекодержатель, який набув відповідні права на підставі договору про
відступлення права вимоги, не має права на отримання у нотаріуса дубліката
договору іпотеки. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що право на
отримання такого дубліката має новий іпотекодержатель, який у встановленому
порядку замінив первісного у зобов`язанні за договором іпотеки. Обставини
заміни сторони у зобов`язанні, зокрема переходу права іпотекодержателя від
первісного до нового, потрібно встановлювати у конкретній справі на підставі
належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Висновок
щодо застосування норм матеріального права:
- За змістом першого речення частини сьомої статті
8, частини першої статті 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції,
чинній до 7 серпня 2020 року включно, і підпункту 1.1 пункту 1 глави 22
розділу І Порядку нотаріус видає дублікат нотаріально посвідченого документа
двом групам осіб: 1) за дорученням яких вчинена нотаріальна дія; 2) щодо
яких вчинена така дія;
- Нотаріальну дію з посвідчення договору нотаріус
вчиняє щодо сторін у зобов`язанні, тобто стосовно кредитора і боржника.
Заміна у цьому зобов`язанні первісних кредитора та/чи боржника означає, що
посвідчення договору вчинене і стосовно нових кредитора та/чи боржника,
які є сторонами у відповідному зобов`язанні за цим договором. Тому ці нові
кредитор і/або боржник мають право на отримання від нотаріуса дубліката
нотаріально посвідченого договору, у зобов`язанні за яким вони є
сторонами
Матеріал по
темі: «Отримання іпотекодержателем дубліката правовстановлюючого
документу»
Теги: іпотека, ипотека, отримання дубліката, правовстановлюючий документ,
продаж предмета іпотеки, іпотекодержатель, право власності на предмет іпотеки,
судова практика, Адвокат Морозов