Адвокат Морозов (судовий захист)
Чи є помилкове визначення коду бюджетної
класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового
зобов'язання достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної
суми грошового зобов'язання?
Спеціальним законом, який визначає правові та
організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його
нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення
обліку, є Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік
єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі -
Закон № 2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований
страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового
державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній
основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством,
прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат
(послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального
страхування.
Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464-VI зокрема є:
- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які
використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на
інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим
договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою -
підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам
діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних
осіб та фізичних осіб - підприємців);
- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно,
та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового
договору (контракту);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали
спрощену систему оподаткування.
ВАЖЛИВО: Відповідно до статті 9 вказаного вище Закону
для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних
коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку
небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки
відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з
положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну
політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування
бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного
соціального страхування.
Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів
здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування
бюджетних коштів, і власниками рахунків.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому
пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського
рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи
відділення зв'язку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у
пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати
єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа
наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний
внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного
місяця.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI,
на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за
кожний день прострочення платежу.
Приписами п.2 частини одинадцятої статті 25 вказаного
Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі
штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату
(несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20
відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно зі статтею 25 Закону № 2464-VI, про нарахування
пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу
доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за
погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих
днів надсилається платнику єдиного внеску.
У відповідності до частини четвертої статті 45 Бюджетного
кодексу України (далі - БК України), податки і збори та інші доходи державного
бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть
акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету
(за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Приписами частини п'ятої статті 45 БК України
передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного
бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на
єдиний казначейський рахунок.
ВАЖЛИВО: Аналіз норм БК України дає підстави зробити
висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено
законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються
зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене
в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного
казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (далі - Положення
№ 122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий
Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів
та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку
України.
Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний
казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших
клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства
України та регламентується законодавством.
Зі змісту пунктів Положення № 122 слідує, що всі сплачені
податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та
акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а
зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного
Суду України, яка відображена в постанові від 16 червня 2015 року по справі №
21-377а15.
У вказаному рішенні колегія суду дійшла висновку, що
здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання
до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 статті 57 Податкового
кодексу (далі - ПК України), має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті
узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для
застосування штрафів, передбачених п.126.1 статті 126 ПК України.
ВИСНОВОК: оскільки такі суми зараховуються на єдиний
казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у
платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є
достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми
грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для
застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових)
санкцій.
Аналогічне твердження міститься в ухвалі Верховного суду
України від 10 травня 2017 року по справі № 2а-13500/12/2670 (ЄДРСРУ
№ 66663341).
Теги: податки, налоги, збори, помилкове визначення коду
бюджетної класифікації, платіжне доручення, не перерахування коштів, звільнення
від відповідальності, податкова вимога, судовий захист, Адвокат Морозов
