Спосіб судового захисту при подвійному продажі забудовником майнових прав
на об’єкт інвестування (квартиру)
26 жовтня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 569/2823/18,
провадження № 61-21499св21 (ЄДРСРУ № 107111919) досліджував питання щодо
подвійного продажу забудовником майнових прав на об’єкт інвестування.
Відповідно до
частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка
виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено
договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів
на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене
нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту
завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом
передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає
з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме
майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності
виникає з моменту державної реєстрації.
Пунктом 63
Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №
1127 (в редакції, яка була чинною на час реєстрації Декларації про готовність
житлового будинку до експлуатації), для державної реєстрації прав на окремий
індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове
приміщення тощо), будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних
та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного,
дачного, гаражного чи іншого кооперативу, подаються: 1) документ, що
підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта
інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про
пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо), або довідка
житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про
членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в
повному обсязі. У разі участі у фонді фінансування будівництва документом, що
підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є
видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у
власність об`єкта інвестування. У разі придбання безпроцентних (цільових)
облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що
підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є
договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснилося
закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір
резервування, бронювання тощо). У разі придбання майнових прав на об`єкт
нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за
особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав; 2) довідка
(виписка) з переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні)
об`єкта будівництва, видана особою, що залучала кошти фізичних та юридичних
осіб, про участь особи, державна реєстрація права власності якої проводиться, в
інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва (крім випадків, коли перелік
фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування
(фінансування) об`єкта будівництва, подано особою, що залучала кошти фізичних
та юридичних осіб, відповідно до пункту 62 цього Порядку, або копію такого
переліку подано відповідно до підпункту 4 цього пункту); 3) технічний паспорт
на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна; 4) завірені
особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом
копії документів, передбачених пунктом 62 цього Порядку (у разі, коли такі
документи не подано особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб,
відповідним кооперативом).
Зазначеними
нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку
раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.
(!!!) Таким чином, саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі
договору з якою був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою
набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.
Державній
реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна,
будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому
порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на
квартиру до введення будинку в експлуатацію.
Згідно з
частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, яке підлягає
державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже, інвестор
після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву
власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості
набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення
державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20)
вказано, що: «в постанові від 30 січня 2013 року №
6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право
очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове
право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений
деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність
його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право
на певне майно в майбутньому.
Визначення
майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано
у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013
року у справі № 6-168цс12, від 15 травня
2013 року у справі № 6-36цс13, від 04
вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від
24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15,
від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15,
від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15,
від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15
та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у
справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016
року у справі № 6-290цс16, від 23 березня
2016 року у справі № 6-289цс16, від 30
березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.
Вказане
свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних
очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його
зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Практика
визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в
експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів
можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного
способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду
в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №
761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у
справі № 1609/6643/12 (провадження №
14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі №
522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі
№ 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19),
від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц
(провадження № 14-268цс19).
Отже, у випадку
оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору
інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування,
введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання
права власності на підставі статті 392 ЦК України.
З огляду на те,
що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме
інвестор набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло
бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути
застосована. Ефективним та належним способом захисту прав інвестора у такому
випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.
Ураховуючи
особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт
нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу
майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває
формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації.
Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові
від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17
(провадження № 14-8цс21).
Право власності
на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з
моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно
відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає
з моменту державної реєстрації.
Якщо майно
відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право
власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути
витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Власник має
право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної
правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).
Частина перша
статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право
витребовувати своє майно, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або
особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом
(підпункт 3 зазначеної статті).
Якщо майно було
набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має
право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина
третя статті 388 ЦК України).
Оскільки після
виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт
інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття
його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на
проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права
за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування
на користь будь-якої іншої особи.
Передумовою для
закріплення переважного права кредитора є ситуації, за яких дві або більше
особи набули зобов`язальних прав вимагати передачі однієї і тієї ж речі,
визначеної індивідуальними ознаками, тобто існує колізія суб`єктивних цивільних
прав.
Під колізією
суб`єктивних цивільних прав можна розуміти виникнення можливості у двох чи
більше осіб здійснити суб`єктивне цивільне право стосовно одного і того ж
самого об`єкта.
Переважне право
кредитора на одержання речі (абзац 2 частини другої статті 620 ЦК України)
спрямоване на вирішення колізії зобов`язальних прав, що передбачають право
вимагати передачі індивідуально-визначеної речі у користування або власність.
Поміж собою вступати в колізію можуть тільки однорідні по суті права.
Наприклад, право вимагати передачі речі у власність з таким же правом.
Фактичний
склад, необхідний для виникнення цього переважного права кредитора, становлять:
порушення договірних зобов`язань, за якими, одна й та ж сама особа (боржник)
зобов`язалася передати індивідуально-визначену річ у власність або
користування; знаходження спірної речі у боржника; раніше укладений договір або
ж першість у пред`явленні позову.
Переважне право
на одержання речі належатиме тому з кредиторів, який раніше уклав договір з
боржником, а якщо цього неможливо встановити, то тому, який
першим пред`явить позов до боржника. При цьому одержання речі одним із
кредиторів, тобто реалізація ним свого права, унеможливлює здійснення
зобов`язальних прав іншої особи (осіб) (частина друга статті 620 ЦК України).
Аналіз глави 54
ЦК України свідчить, що законодавцем не виключається можливість укладення
декількох договорів купівлі-продажу щодо однієї речі. Наприклад, продавець
укладає два договори купівлі-продажу з двома різними покупцями щодо однієї речі.
В такому разі правові підстави для недійсності другого договору купівлі-продажу
внаслідок того, що одна річ є предметом в двох договорах купівлі-продажу
відсутні, а до правовідносин продавця та покупців слід застосовувати статтю 620
ЦК України.
Відповідно до
частини другої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть
бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються
загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або
характеру цих прав.
У частині
другій статті 665 ЦК України передбачено, що якщо продавець відмовився передати
річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити
продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
З урахуванням
змісту частини другої статті 656 та частини другої статті 665 ЦК України, за
логікою законодавця до випадків укладення декількох договорів купівлі-продажу
одних і тих же майнових прав мають застосовуватися положення статті 620 ЦК
України.
Проте,
відповідно до окремої думки Судді Касаційного цивільного суду у складі
Верховного Суду Крата В. І. 26 жовтня 2022 року у справі № 569/2823/18, провадження № 61-21499св21 (ЄДРСРУ
№ 106988745) очевидно, що на відміну від переважного права на одержання речі
(частина друга статті 620 ЦК України), стосовно випадків подвійного продажу
майнових прав слід вести мову про переважне право реалізації майнових прав, що
зумовлено їх змістом та характером. Зокрема, майнові права на об`єкт
нерухомості реалізуються шляхом оформлення права власності на об`єкт
нерухомості. Тому, з урахуванням змісту статті 620 ЦК України, якщо другий
набувач майнових прав їх реалізував шляхом оформлення права власності на об`єкт
нерухомості, тобто став власником об`єкта нерухомості, то відновлення порушених
прав та інтересів першого покупця майнових прав має здійснюватися за
допомогою відшкодування збитків, а не визнання недійсним другого договору
купівлі-продажу майнових прав.
Однак, при
виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує
висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах
Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові
Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі №
522/7113/19 (провадження № 61-18017св21), зазначено, що «у постанові
Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного
цивільного суду від 15 грудня 2021 року в справі №
522/3885/19 (провадження № 61-10952св21) з
посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року
у справі № 359/5719/17 (провадження №
14-8цс21) зроблено висновок, що: «якщо право власності на спірне нерухоме майно
зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає
вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.
Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування
нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення
відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий
запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно
зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли
має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного
володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги,
спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є
неефективними. […] Інвестор наділений правами, тотожними правам власника
нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкта нерухомого майна, а тому в
разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх
захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та
витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи».
ВИСНОВОК: Таким чином, інвестор наділений правом вимагати
повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.
Матеріал по
темі: «Визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва»
Теги: подвійний продаж, визнання майнових прав, обєкт незавершеного
будівництва, недострой, недобуд, захист прав споживачів, забудовник,
банкрутство, квартира, захист власності, судова практика, Верховний суд,
Адвокат Морозов
