Адвокат Морозов (судовий захист)
Отримувач коштів, не
вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко
визначено призначення платежу
17
квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 905/2319/17
(ЄДРСРУ №88842957) досліджував питання щодо розподілу грошових коштів отриманих
від платника.
Загальні
засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні,
поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України
визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів
в Україні".
Пунктом
32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ
коштів в Україні" передбачено, що банки зобов`язані виконувати доручення
клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих
документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6
статті 22 цього Закону.
Загальні
правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій
одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків
встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України
№22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція).
Згідно
з п. 1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників
безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання
ними.
У
відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та
переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за таким
видом розрахункового документу , як платіжне доручення.
Згідно
з п.1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ
коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є
розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити
переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно
до положень пунктів 3.1 та п.3.7 Інструкції, платіжне доручення оформляється
платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з
вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені
в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує
його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових
розрахунків.
(!!!) Реквізит "Призначення платежу"
платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію
про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів
отримувачу.
У
пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в
розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом
2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.
Платник
має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що
його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми
правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній
сумі (п.2.29 Інструкції).
Відповідно
до ч. 1 статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для
виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги
кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1)
у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням
виконання;
2)
у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3)
у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Тобто,
вищезазначена стаття передбачає правила виконання грошового зобов`язання, якщо
наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі
не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у
встановленій черговості:
-
у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням
виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату
держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо.
Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме
стягненню за рішенням суду тощо);
-
у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на
підставі договору або закону;
-
і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення
вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити,
наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.
Можливість
застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо
залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного
доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання
грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ
коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу
(оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього
Кодексу застосовуватися не може.
ВАЖЛИВО: Розподіл коштів може здійснюватися кредитором
відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення
заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде
отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава
- на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.
Аналогічна
правова позиція щодо застосування статті 534 ЦК України викладена у постанові
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у
справі № 911/2630/19.
Однак
в пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 №
22, та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від
24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач
коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати
порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
Аналогічну
правову позицію викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі
Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №
904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №
910/12934/18.
Крім
того, Верховний Суд у постанові від 26.12.2019 у справі № 911/2630/19 зауважив, що у випадку коли в графі платіжного
доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату,
номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має
визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та
одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі
наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості
в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до
повного її погашення.
ВИСНОВОК: Отримувач коштів, не вправі самостійно
визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено
призначення платежу, окрім випадку коли стягнення заборгованості здійснюється в
порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту
"Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору
або погашення кредиторської заборгованості.
Теги:
розподіл грошових коштів, господарське зобов’язання, алгоритм зарахування
коштів, призначення платежу, платіжне доручення, заборгованість, періодичні
платежі, судова практика, Адвокат Морозов
