Наслідки укладення
договору з боку Товариства особою з перевищенням повноважень, але з подальшим
схваленням цього правочину шляхом прийняття його до виконання.
08
травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 904/2156/18
(ЄДРСРУ № 81619983) досліджував питання щодо наслідків укладення договору з
боку Товариства особою з перевищенням повноважень, але з подальшим схваленням
цього правочину шляхом прийняття його до виконання.
Відповідно
до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та
обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих
документів та закону.
Частиною
другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична
особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами,
довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та
скріплюється печаткою.
Згідно
з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу.
Відповідно
до частин першої-третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може
суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також
інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє
правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення
учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин
має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею
525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання
або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Відповідно
до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно
із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати
господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, умов укладеного договору.
Відповідно
до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.
Частиною
першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання
настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата
неустойки.
Відповідно
до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового
зобов`язання на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3
відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
(!!!) Згідно із статтею 241 ЦК України правочин, вчинений
представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні
права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення
правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо
особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до
виконання. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її
імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого
правочину недійсним.
При
цьому частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального
правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із
перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка
уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва
юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства,
загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на
момент укладення договору. Разом з тим, далі вказано, що обмеження повноважень
щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в
тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною
особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема,
достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного
обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність,
знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці
третьої особи несе юридична особа (відповідна
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у
справі № 6-62цс16).
На
захист прав третіх осіб, які виступають у правовідносинах з юридичними особами,
у тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною
третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до
установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені,
зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не
перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень
щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли
юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не
знати про такі обмеження (аналогічна
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у
справі № 760/8121/16-ц).
Правові
наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною
першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням
повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку
він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він
представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким
чином, із змісту частини першої 241 ЦК України випливає, що наступним
схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного
рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі
мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих
конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за
товар за договором купівлі-продажу). Вказана правова позиція викладена у
постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14.
Крім
того, аналіз постанов Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17 свідчить, що вони містять висновок
про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її
імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого
правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею
наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено
правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть
бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи)
такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист,
телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою
особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання,
здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів
тощо).
20
березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи №
910/8794/16 (ЄДРСРУ № 73097929) вказав, що при оцінці обставин, що
свідчать про схвалення
правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що
незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи,
уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти
такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
Разом
з цим у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 зазначено, що схвалення може
відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових
актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад,
передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних
документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).
Між
тим необхідно пам’ятати про Постанову Верховного суду України від
25.05.2016 року по справі № 6-2612цс15 (№ в
ЄДРСРУ 58636060) правовий висновок якої зводиться до того, що коли
правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була
уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від
імені свого довірителя, то така особа не могла перевищити повноваження,
оскільки вони де-факто відсутні.
В
той же час, Верховний суд України розглядаючи справу №
3-84гс16 (№ в ЄДРСРУ 57169342) постановою від 06 квітня 2016
року чітко констатував, що навіть якщо директор є уповноваженою
особою, але не дотримується додаткових вимог до порядку вчинення значного
правочину, то цей правочин вважається вчиненим ним із перевищенням обсягу
повноважень на здійснення правочину.
Матеріал по темі: «Вчинення правочину
представником юридичної особи: обсяг повноважень»
