Адвокат Морозов (судовий захист)
Особистий сервітут на нерухомість (будинок, квартиру),
який передбачено для членів сім`ї власника житла
02 лютого 2026 року Верховний Суд у складі
Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 713/1153/23, провадження
№ 61-17202сво23 (ЄДРСРУ № 134880958) досліджував питання щодо особистого
сервітуту особи на квартиру (будинок).
Право користування чужим майном (сервітут) може бути
встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний
сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не
можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові
(володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно
визначеній особі (особистий сервітут) (стаття 401 ЦК України).
Касаційний суд вже вказував, що:
сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не
пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння,
користування та розпорядження щодо цього майна (див., зокрема, постанову
Верховного Суду в складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного
суду від 21 лютого 2018 року в справі № 498/164/15-ц (провадження № 61-4025св18));
залежно від способу визначення суб`єкта сервітуту вони
поділяються на земельні та особисті.
Вказаний критерій дозволяє відобразити специфіку суб`єктів сервітуту, тобто
осіб, на користь яких встановлений сервітут. Аналіз статті 405 ЦК України
свідчить, що сервітут, який передбачено цією нормою для членів сім`ї власника
житла, є особистим, і це право можуть мати не всі, а лише конкретні особи -
члени сім`ї власника житла. Особи мають
особистий сервітут, доки вони мають статус члена сім`ї власника житла.
Особливістю суб`єкта особистого сервітуту є те, що це
особа, яка наділяється таким правом, що може існувати лише в неї. На відміну
від цього у земельному сервітуті сервітуарієм виступає будь-яка особа - власник
земельної ділянки, експлуатація якої вимагає встановлення сервітуту. Тобто при
встановленні земельного сервітуту також визначається особа, яка наділяється
правом користування чужою земельною ділянкою, але її право обумовлене тим, що
вона є власником сусідньої земельної ділянки і воно не пов`язане суто з його
особою.
Навпаки, особистий
сервітут - це право виключно конкретної особи (див., зокрема, постанову
Верховного Суду в складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного
суду від 21 лютого 2024 року в справі № 521/15090/14-ц (провадження № 61-11987св23), постанову
Верховного Суду в складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного
суду від 08 березня 2024 року в справі № 740/4760/20 (провадження № 61-13068св23), постанову
Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої палати Касаційного цивільного
суду від 18 грудня 2025 року в справі № 755/1644/22 (провадження № 61-12411св23)).
Сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній
особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна,
обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої
встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4)
припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5)
невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на
користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений
за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають
істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених
законом (частина перша, друга та третя статті 406 ЦК України).
ВИСНОВОК: Особистий сервітут - це право виключно конкретної особи на користування
нерухомістю (квартирою, будинком), однак право користування якою можливо доки
особа має статус члена сім`ї власника житла.
