02 вересня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 807/1343/16, касаційне
провадження № К/9901/14532/19 (ЄДРСРУ № 106039007) досліджував питання
щодо наслідків порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки
платника податків.
Пунктом 19-1.1
статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи виконують такі
функції:
- здійснюють адміністрування податків, зборів,
платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та
звірки платників податків (пп.19-1.1.1);
- контролюють своєчасність подання платниками
податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності
(декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і
сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту
нарахування та сплати податків, зборів, платежів (пп.19-1.1.2);
- здійснюють контроль за встановленими законом
строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку
приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки
банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених
законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків
за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку
проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення
розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів
господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону,
наявністю торгових патентів (пп.19-1.1.4)
- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та
реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням,
забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп.19-1.1.14);
- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення
порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних
напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних
сигаретах, та пального (пп.19-1.1.15).
Отже
контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого
суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у
сферах викладених вище.
Зазначений
висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах
Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №
140/14625/20, від 11 травня 2022 року у справі №540/4141/20,
від 01.06.2022 у справі №520/7331/21, від 11
липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від
21 липня 2022 року у справі №320/1864/21.
Згідно з
вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України окрім вищезазначеного
контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або
позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та
документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень
виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні
перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням
яких покладено на контролюючі органи.
У постанові від
22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18
окрім наведених вище висновків Верховний Суд погодився із висновками судів
попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних
управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень,
який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
визначені Конституцією України та законами України.
Підпунктом
75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною
вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу
виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках)
платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на
додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування
бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі
електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру
податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру
акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації
пального.
За змістом
пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться
посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення
керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці
підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на
перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не
обов`язкова.
Отже,
камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом
75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного
документального контролю за дотриманням платником вимог податкового
законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності,
одержаних від платника, даних системи електронного адміністрування податку на
додану вартість.
(!!!) Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення
не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи
направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності.
Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем
електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні
помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення
податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся
податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише
ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення
для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що
підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною
перевіркою не охоплюється.
Фактично
предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності
подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення
документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів,
чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за
податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків,
правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази
оподаткування).
Відтак
з`ясування відповідачем під час податкової перевірки питань, що не охоплюються
законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірки, не можна
визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам.
Відповідно, інформація, що зібрана податковим органом відносно платника поза
межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до
предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового
повідомлення-рішення.
Зазначена
правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від
20.05.2022 у справі №824/548/16-а (ЄДРСРУ №
104400895).
Фактично акт
такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до
визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Відповідно, прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не є
правомірними.
Аналогічна
позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 805/329/17-а (№К/9901/29139/18), у постанові
Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №
804/5957/16 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі №813/2519/17.
Також Верховним
Судом у постанові від 14.07.2022 по справі №1.380.2019.002106
(ЄДРСРУ № 105267393) вказано, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за
наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим
доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені
судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем
перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове
повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність
податкового повідомлення рішення.
ВИСНОВОК: Установивши порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є
визнання протиправними її результатів, суд не може переходити до аналізу інших
обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень
індивідуальних актів.
Матеріал по
темі: «Мораторій на проведення податкових перевірок на період
карантину (COVID-19)»
Теги:, ДПС, податкові спори, оскарження податкового рішення, наказ на
перевірку, перевірка платника, повідомлення про перевірку, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
