Нотаріус це не суд, а тому не встановлює прав учасників правовідносин

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Нотаріус, при вчинені виконавчого напису, не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права, а  лише підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше

05 жовтня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 621/325/25, провадження № 61-5043св26 (ЄДРСРУ № 140309131) досліджував питання щодо вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (див. пункти 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц).

У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14, від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 947/10174/21.

ВИСНОВОК: Нотаріус, при вчинені виконавчого напису, не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права, а  лише підтверджує, що ПРАВО НА СТЯГНЕННЯ виникло у кредитора раніше. 

 

 

Матеріал по темі: «Виконавчий напис на нотаріально непосвідченому договорі поза Законом»

 

 

Теги: виконавчий напис, кредитний договір, нотаріус, нотаріально непосвідчений, арешт майна, оскарження рішення нотаріуса, держреєстратор, судове рішення, примусове виконання, судова практика, Адвокат Морозов, виконавче провадження, Верховний суд

Вчинення виконавчого напису без нотаріально-посвідченого кредитного договору

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Форми правочинів («письмова» чи «нотаріальна») кредитного договору, договорів застави, іпотеки для вчинення виконавчого напису нотаріуса

Одним із істотних питань у справі №911/3400/24 є те, чи зобов`язаний стягувач, звертаючись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що передбачає звернення стягнення на заставлене майно, надати нотаріусу, у тому числі, нотаріально посвідчений кредитний договір, та чи відсутність саме нотаріально посвідченого кредитного договору є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії - виконавчого напису, що передбачає звернення стягнення на заставлене майно, а у випадку її вчинення, - для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (у зв`язку з порушенням нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису). Фактично це питання пов`язане з наступним питанням: чи взагалі можна застосовувати такий інструмент, як виконавчий напис, який чіткий і передбачений Законом України «Про нотаріат», Цивільним кодексом України, за договорами, що забезпечують належне виконання [і є нотаріально посвідченими (наприклад, застава, іпотека)] за кредитними договорами, які, у свою чергу, мають просту письмову форму без нотаріального посвідчення. При цьому, якщо виконавчий напис передбачає звернення стягнення на заставлене майно, а не на заборгованість (гроші) за основним договором.

У пункті 1 «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, наведений перелік нотаріально посвідчених договорів, що передбачають: (1) сплату грошових сум, (2) передачу або повернення майна, а також (3) право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).

Згідно з вказаним переліком для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Граматичний виклад норми у конструкції пункту 1 «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» названого Переліку дає можливість висновувати, що вона передбачає нотаріальне посвідчення договорів, які передбачають:

(1) сплату грошових сум;

(2) передачу або повернення майна:

(3) право звернення стягнення на заставлене майно.

Отже, йдеться фактично про наявність нотаріально посвідчених договорів, якими чітко передбачено: (1) сплату грошових сум, (2) передачу або повернення майна, а також (3) право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). На думку колегії суддів, саме у нотаріально посвідченому договорі має бути умова про можливість звернення стягнення на заставлене майно.

Верховний суд вважає, що для вчинення виконавчого напису, що передбачає звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу необхідно надати оригінал нотаріально посвідченого договору застави, на якому і вчиняється виконавчий напис, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Водночас законодавчі норми не містять вимоги про надання документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання в оригіналі та, що ці документи мають бути нотаріально посвідчені (у тому числі, документ, що встановлює основне зобов`язання).

Такий висновок узгоджується із сформованою нотаріальною практикою, так у справі №916/3006/17 (провадження №12-42звг25) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за обставинами убачається, що кредитний договір не був нотаріально посвідчений, а виконавчий напис здійснено на договорі іпотеки.

Указаний висновок ураховує як саму суть виконавчого напису, як інструменту, так і вимоги Цивільного кодексу України щодо форми правочинів, зокрема, кредитного договору, договорів застави, іпотеки тощо.

В аспекті подібності правовідносин, з огляду на критерії подібності, які викладені у пунктах 25, 26, 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Суд зазначає про подібність справ №911/3400/24 та №758/3725/21, ураховуючи зміст спірних правовідносин (наявність, окрім договору, що встановлює основне зобов`язання, договору застави та вчинення виконавчого напису, що передбачає звернення стягнення на заставлене майно на підставі договору застави, а не виконавчого напису про стягнення заборгованості за основним договором, зокрема, кредитним договором), специфіку нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (Закон України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів), тобто за змістовим критерієм, а також висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду (який за своїм викладенням має характер універсального) про те, що для звернення стягнення на заставне майно боржника нотаріус вчиняє виконавчий напис саме на документі, що встановлює заборгованість останнього, а не на правочині про забезпечення виконання зобов`язань, зокрема, договорі застави рухомого майна; відсутність нотаріально посвідченого кредитного договору є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Водночас безпосередньо суб`єктний склад у кожній зі справ (фізична чи юридична особа на боці боржника) не мають правового значення для вирішення питання про подібність правовідносин у цих справ, з огляду на вище викладені критерії.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а, отже, установлення такого порушення має чітко узгоджуватися із законодавчими приписами; формування сталої і послівної судової практики з цього питання впливає на значну кількість осіб, інтересів яких стосується або може стосуватися вирішення цього питання.

Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, від 08 серпня 2022 року у справі № 752/16820/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21, від 28 червня 2023 року у справі №758/3725/21  неодноразово нагадував судам, що встановлення під час вирішення спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тієї обставини, що укладений між банком та позичальником кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, вказує на наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Ураховуючи наведені вище міркування, з огляду на суспільний аспект: дієвість та ефективність інституту виконавчого напису у кредитних правовідносинах, які забезпечені заставою, іпотекою, Верховний суд вважає, що існують підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28.06.2023 у справі №758/3725/21.

Справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

 

 

Матеріал по темі: «Виконавчий напис на нотаріально непосвідченомудоговорі поза Законом»

виконавче провадження, Верховний суд, виконавчий напис, кредитний договір, нотаріус, нотаріально непосвідчений, арешт майна, оскарження рішення нотаріуса, держреєстратор, судове рішення, примусове виконання, судова практика