Верховний Суд: «Чи потрібна ліцензія на право зберігання пального для
власних потреб»?
Основні засади державної політики щодо
регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі
спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим
ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим,
дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом,
алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в
електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту
здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та
обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України
визначені Законом України №481/95-ВР.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України
№481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання
пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі
іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані
постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Ліцензія видається за заявою суб`єкта
господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної
плати за ліцензію (ч.31 ст.15 Закону України №481/95-ВР).
Наведеною статтею також встановлена
річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Згідно з ч. ч. 8-10 ст. 15 Закону
України №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти
господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва)
отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на
кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального
відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на
право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у
тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє
зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного
представництва. Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном
на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів
України. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими
Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування
місць зберігання пального терміном на п`ять років.
Згідно ч.16 ст.15 Закону України
№481/95-ВР суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт
господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має
право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в
місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях
роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Частиною 19 ст.15 Закону України
№481/95-ВР зазначено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця
зберігання пального, що використовуються:
- підприємствами, установами та
організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або
місцевого бюджету;
- підприємствами, установами та
організаціями системи державного резерву;
- суб`єктами господарювання (у тому
числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані
постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних
виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних
майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної
торгівлі.
Суб`єкти господарювання, які здійснюють
роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій
тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або
ліцензію на зберігання пального не отримують (ч.21 ст.15 Закону України
№481/95-ВР).
Частиною 37 ст.15 Закону України
№481/95-ВР визначено перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на
право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального:
- документи, що підтверджують право
власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене
законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій
розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання
пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в
експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об`єкта або
акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в
експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що
підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства,
щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або
зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або
зберігання пального;
- дозвіл на початок виконання робіт
підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів,
устаткування підвищеної небезпеки.
ВАЖЛИВО: З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання
пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних
цистерн/ємностей.
Зазначене вбачається як з визначення
термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку
документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання
пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та
транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не
мають чіткої прив`язки до місця (території).
Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту
14.1. статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на
обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території
України, де під контролем постійних представників контролюючого органу
розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом
вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування,
фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту
етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній
території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську
діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу,
навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів
розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування,
фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку
горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також
для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої
розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній
з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження
та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт
господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або
користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року
пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу
пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної
торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне
виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює
операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
в) приміщення або територія незалежно
від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та
зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання -
платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного
року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування
обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної
торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне
виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та
зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для
зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи
пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому
числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у
споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи,
яка здійснила його розлив у таку тару.
31 травня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 540/4291/20 (адміністративне провадження №
К/9901/34873/21 звернув увагу, що у зв’язку з тим, що зазначений Закон не дає
чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцями зберігання пального, на
кожне з яких суб’єкт господарювання зобов’язаний отримати ліцензію, то для
вирішення спірного у цій справі питання потрібно враховувати норми ПК України,
які містять визначення понять, пов’язаних з обігом пального, зокрема й місцями
його зберігання.
Системний аналіз норм ПК України та
Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у їх
взаємозв’язку дають підстави для формулювання такого правового висновку.
Зберігання пального нерозривно
пов’язане з наявністю в суб’єкта господарювання споруд та/або обладнання,
та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності
або користування (місця зберігання пального).
Наявність у суб’єкта господарювання
обов’язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання
пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб’єктом
господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при
провадженні його господарської діяльності (не пов’язаної з метою отримання
доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності), залежить саме від наявності в суб’єкта
господарювання місця зберігання пального, яке за своїми
ознаками (характеристиками) відповідає визначенню понять «акцизний склад»
та/або «акцизний склад пересувний», незалежно від того, чи зареєстрований такий
суб’єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу, та/або
наявності підстав для реєстрації такого місця, як акцизний склад.
Відповідно, у разі, якщо наявне в
суб’єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК
України встановлює як виняток із визначення понять «акцизний склад» та/або
«акцизний склад пересувний», такий суб’єкт не має обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання
пального в такому місці.
Для оцінки наявності в діях суб’єкта
господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі
зберігання пального без отримання відповідної ліцензії з’ясуванню підлягають:
- місце
та спосіб його зберігання;
- мета
придбання;
- технічні
характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей);
- обсяги
споживання;
- закупівлі
та обставини використання пального.
ВИСНОВОК: З урахуванням вказаного, зберігання
пального в транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях (пересувних
цистернах) не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального.
Матеріал по темі: «Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юрособи за межі України»
Теги:
ліцензія, зберігання пального, ліцензія на пальне, для власних потреб, штраф,
500000, оскарження ППР, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
