Адвокат Морозов (судовий захист)
26 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 201/6646/22, провадження
№ 61-11937св24 (ЄДРСРУ № 132164293) досліджував питання щодо земель
лісогосподарського призначення.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно
водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні,
виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в
лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях
яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них,
становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави
(частина перша статті 1 ЛК України).
До земель лісогосподарського призначення належать
лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті
сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями,
малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та
використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок
до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до
земельного законодавства (стаття 5 ЛК України у редакції, чинній на час
виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового
господарства полягає у здійсненні
комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
До земель лісогосподарського призначення належать
землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю,
нелісові землі, які надані та
використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 ЗК
України).
Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України землі
лісогосподарського призначення можуть
перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам
та юридичним особам за рішенням органів
місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за
плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського
призначення загальною площею до 5 га у
складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні
особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки
деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки
лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів
місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим
державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і
комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для
ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського
призначення визначається законом.
Водночас у частині другій статті 5 ЛК України
передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель
лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного
законодавства.
Відповідно до статті 48 ЛК України в матеріалах
лісовпорядкування дається якісна і
кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення
лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку
лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект
організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно
обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до
нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У
проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і
обґрунтовуються основні напрями організації і
розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням
стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали
лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої
влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим,
територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового
господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного
середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального
органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового
господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
За змістом статей 181-184, 202-204 ЗК України, законів
України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані Державного земельного кадастру -
це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед
власників землі і землекористувачів за
категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику
земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.
Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення»
ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими
підприємствами державних актів на право
постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що
підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні
матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування
складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального
дешифрування аерознімків, містять
детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних
лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту
та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними
документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і
розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому
господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до
планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної
Інструкції присвячена процедурі їх
виготовлення.
Відповідно до правового висновку Великої Палати
Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 і власник, і користувач земельної ділянки
зобов`язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби
забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання.
Такий обов`язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні
негативні наслідки.
Окрім того, відповідно до правового висновку
Верховного Суду, наведеного у вже згаданій постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, цільове призначення земельної ділянки
відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а
порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається
землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної
документації та документації із землеустрою.
Зміна виду використання земельної ділянки в межах
однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не
потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства
України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проєкту
землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5
статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної
ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до
використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної
документації та документації із землеустрою.
Варто також звернути увагу на те, що з 10.07.2022
набув чинності Закон України від 20.06.2022 № 2321-IX "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів", відповідно до
якого пункт 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" ЛК України
викладено у такій редакції: "… До
здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними
та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і
комунальними підприємствами та установами права постійного користування
земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне
користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право
підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування".
Правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали
лісовпорядкування підтверджують наявність права постійного користування
спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово
висловлювалася Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від
21.02.2018 у справі №
488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від
14.11.2018 у справі №
183/1617/16 сформувала правовий висновок щодо підтвердження речових прав
на земельні ділянки за відсутності правовстановлюючих документів, вказавши
таке:
"…40.
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського
призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст
таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства
та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (див.
висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року
у справі № 6-224цс14).
41. Відповідно до пункту 5 Розділу VIII
"Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому
порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право
постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що
підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали
лісовпорядкування".
Цей же висновок Верховним Судом послідовно застосовано
у постанові від 13.08.2024 у справі № 910/9909/23 та від 04
лютого 2025 року у справі № 910/19615/23.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування
складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування
аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних
матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення,
якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.
Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження
лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети
лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів
лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі
їх виготовлення.
ВИСНОВОК: Вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової
ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати
пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України.
Подібні правові висновки викладені у постановах
Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, постановах
Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справ № 911/604/18, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від
07.04.2021 у справі №
367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі № 910/19932/16, від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16.
Матеріал по темі: «Оренда земельної ділянки в охоронній зоні пам`яток архітектури»
Теги: земля, ліс, лісове господарство, земельна лісова
ділянка, оренда земельної ділянки, лісовпорядкувальні матеріали, судова
практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
