Адвокат Морозов (судовий захист)
Вимоги про сплату боргу
(недоїмки) сформовані контролюючим органом після відкриття провадження у справі
про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів
Штрафні
санкції за порушення строку сплати податків та інших обов`язкових платежів,
передбачені нормами чинного законодавства відповідачу не повинні
нараховуватись, оскільки, законом передбачена загальна заборона на нарахування
штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Заборона
на нарахування штрафних санкцій та пені триває протягом дії періоду мораторію
та поширюється як на конкурсну заборгованість, що виникла до моменту порушення
справи про банкрутство, так і на поточну заборгованість, що виникла після
порушення справи про банкрутство.
Аналогічна
правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 2340/4250/18 та від 11.09.2018 року у справі № 823/2240/17
В
той же час заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування
санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується
невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати
єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків
і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення
мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли
після цієї дати) боржника.
Боржник, стосовно якого порушено провадження про
визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів,
звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких
запроваджено мораторій. За
поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття
господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури.
Такий
правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з
розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного
адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №
2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства
"Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби
у Черкаській області.
У
цій постанові судова палата відступила від висновків Верховного Суду,
викладених у постановах від 11 вересня 2018 року (справа № 823/2240/17) та від 14 травня 2019 року (справа № 2340/4250/18).
Аналогічна
правова позиція викладена 14 листопада 2019 року Верховним Судом у складі
колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 580/708/19, адміністративне провадження
№К/9901/22610/19 (ЄДРСРУ № 85678873).
Системний
і порівняльний аналіз наведених норм свідчить, що правове регулювання
застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання
банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)
під час мораторію на задоволення вимог кредиторів із набранням чинності Законом
№4212 не змінилося, а встановлена цими правовими нормами заборона щодо
застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і
зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які
поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію,
який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).
Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в
себе: 1) зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про
банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення
мораторію; 2) припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань.
До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові)
санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.
Таке
тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог
кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом
одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог,
які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.
(!!!) Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником
грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію,
то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Підставою
для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів
санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом
постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Про
послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання
відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства,
свідчать і норми статей 41, 59 Кодексу України з процедур банкрутства від 18
жовтня 2018 року №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21 квітня 2019 року
втратив чинність Закон №2343, які за змістом аналогічні нормам статей 19, 38
Закону №2343.
Враховуючи
викладене, 18 листопада 2019 року Верховний Суд в рамках справи № 2340/4224/18, адміністративне провадження
№К/9901/7707/19 (ЄДРСРУ № 85711007) прийшов до висновку, що боржник, стосовно
якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за
невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій.
За
поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття
господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури.
теги: податковий борг,
процедура банкрутства, стягнення боргу, поточні вимоги, кредиторські вимоги,
боржник, банкрутство, ліквідація, порушення справи про банкрутство, судова
практика, Адвокат Морозов
