Адвокат Морозов (судовий захист)
Стягнення неустойки за неповернення предмета лізингу
викраденого або знищеного під час воєнних дій
25 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/5151/24 (ЄДРСРУ № 135386064) досліджував питання
щодо застосування частини другої статті
785 ЦК України (стягнення неустойки за неповернення предмета лізингу)
Відповідного до статті 785 ЦК України у разі
припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві
річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у
стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо
повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у
розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частинами першою, другою статті 614 ЦК України
передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за
наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено
договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх
залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність
своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Верховний Суд, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у
справі № 910/12949/16,
від 17.12.2018 у справі №
906/1037/16, від 29.03.2018 у справі № 914/730/17 вказав на те, що неустойка,
стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є
самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для
притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або
необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
(!) Отже, для
застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України,
суди повинні встановити обставини, за яких лізингоодержувач мав реальну
можливість передати майно, що було предметом лізингу, але умисно цього
обов`язку не виконав.
При цьому Верховний суд вважає за необхідне
розмежувати поняття "ризик випадкового знищення / втрати майна" та
"відповідальність за прострочення повернення майна".
Так, згідно зі статтею 809 ЦК України ризик випадкового знищення або
випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення містить стаття 22 Закону України
"Про фінансовий лізинг", яка передбачає, що з моменту передачі
об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик
випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового
лізингу переходить до лізингоодержувача.
Це означає, що в разі втрати майна (в тому числі
внаслідок крадіжки чи знищення під час воєнних дій) лізингоодержувач
зобов`язаний відшкодувати лізингодавцю вартість такого майна або сплатити
лізингові платежі, що залишилися (залежно від умов договору).
Якщо майно втрачено (викрадено, знищено), його
повернення є об`єктивно неможливим. У такому випадку зобов`язання з повернення
майна в натурі припиняється неможливістю його виконання (стаття 607 ЦК
України), а натомість виникає зобов`язання з відшкодування збитків (вартості
втраченого майна).
ВИСНОВОК: Отже, втрата
предмета лізингу трансформує зобов`язання з його повернення у зобов`язання з
відшкодування його вартості (реальних збитків), та виключає можливість одночасного нарахування штрафних санкцій за
неповернення майна, яким боржник фактично не володіє.
Матеріал по темі: «Спосіб повідомлення лізингоодержувача про дострокове припинення договору»
Теги:
лізинг, договір фінансового лізингу, транспортний засіб в лізинг, автомобиль в
лизинг, споживач, недійсність договору, ТЗ, несправедливі умови договору,
захист прав споживачів, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар