Адвокат Морозов (судовий захист)
Звільнення дивідендів від оподаткування (застосування
нульової ставки) податком на прибуток компанія-отримувач дивідендів (інша ніж
партнерство)
01 вересня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 320/28565/23,
адміністративне провадження № К/990/39836/25; К990/45653/25 (ЄДРСРУ №
139534643) досліджував питання щодо оподаткування дивідендів, виплачених на
користь нерезидентів.
Підпунктами 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141
Податкового кодексу України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із
джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками,
визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є
дивіденди, які сплачуються резидентом.
Резидент або постійне представництво нерезидента, що
здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного
представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з
джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від
провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що
ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених
у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім
доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх
суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо
інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами
резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.49 пункту
14.1 статті 14 Податкового кодексу України дивіденди
- платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом
корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на
користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших
цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у
майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку,
розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до
дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється
юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку
з розподілом чистого прибутку (його частини).
Між Урядом України і Урядом Королівства Нідерланди
укладена Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження
податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995,
ратифікованої державою Україна Законом України №332/96-ВР від 12.07.1996 «Про
ратифікацію Конвенції між Україною і Королівством Нідерланди про уникнення
подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків
на доходи і майно», положення якої застосовуються до осіб, які є резидентами
однієї або обох Договірних Держав.
Відповідно до пункту 2 статі 3 Конвенції при
застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений
у ній, матиме те значення, якщо із контексту не випливає інше, яке він має
згідно із законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється
Конвенція.
Пунктом 1 статті 10 Конвенції передбачено, що
дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави,
резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій
Державі.
Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у
Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і
відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним
власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати: а) 5
відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша
ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, що
сплачує дивіденди; b) 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших
випадках (пункт 2 статті 10 Конвенції).
Відповідно до підпункту «і» пункту 3 статті 10
Конвенції незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що
сплачуються компанією-резидентом Договірної Держави, компанії-резиденту другої
Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в другій Договірній Державі
за умови, якщо резидентом є компанія (інша ніж партнерство): і) яка володіє
прямо щонайменше 50 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і
передбачається, що інвестицію в розмірі щонайменше 300.000 доларів США або їх
еквівалент у національній валюті Договірної Держави було внесено в капітал
компанії, що виплачує дивіденди.
Компетентні органи влади Договірних Держав за взаємною
згодою встановлять порядок застосування пунктів 2 та 3 цієї статті (пункт 4
статті 10 Конвенції).
З аналізу наведених норм міжнародного права слідує, що
для звільнення дивідендів від оподаткування (застосування нульової ставки)
податком на прибуток компанія-отримувач дивідендів (інша ніж партнерство) має:
1) бути резидентом Нідерландів; 2) володіти щонайменше 50 % капіталу компанії,
що сплачує дивіденди, та 3) внести в капітал компанії, що виплачує дивіденди,
інвестицію в розмірі щонайменше 300.000 доларів США або їх еквівалент у
національній валюті.
(!!!) Тобто компанія-отримувач дивідендів має відповідати всім вимогам,
встановлених підпунктом «і» пункту 3 статті 10 Конвенції, в сукупності.
Конвенція не містить визначення поняття
«інвестування». Поряд з цим пункт 2 статті 3 Конвенції встановлює, що при
застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений
у ній, матиме те значення, якщо із контексту не випливає інше, яке він має
згідно із законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється
Конвенція.
Керуючись статтею 5 Податкового кодексу України,
Верховний суд вважає застосовними до спірних правовідносин наступні поняття,
приведені у Податковому кодексі України.
Відповідно до підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14
Податкового кодексу України інвестиції
- господарські операції, які передбачають придбання основних засобів,
нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на
кошти або майно. Інвестиції поділяються на:
а) капітальні інвестиції - господарські операції, що
передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності,
інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації
відповідно до норм цього Кодексу;
б) фінансові інвестиції - господарські операції, що
передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або
інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:
прямі інвестиції - господарські операції, що
передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані
юридичною особою при їх розміщенні такою особою;
портфельні інвестиції - господарські операції, що
передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за
кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;
в) реінвестиції - господарські операції, що
передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок
прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.90 пункту
14.1 статті 14 Податкового кодексу України, корпоративні права - права особи, частка якої визначається у
статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають
правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією,
отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у
разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності,
передбачені законом та статутними документами.
З аналізу наведеного свідчить, що Податковий кодекс
України під «інвестицією» розуміє, серед
іншого, господарську операцію із придбання корпоративних прав, зокрема, в обмін
на кошти.
Особливості режиму іноземного інвестування на
території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства
України, визначені Законом України «Про режим іноземного інвестування» від
19.03.1996 №93/96-ВР (далі - Закон №93/96-ВР).
Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону №93/96-ВР іноземні інвестиції - цінності, що
вкладаються іноземними інвесторами в об`єкти інвестиційної діяльності відповідно
до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального
ефекту.
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді
акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав
власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної
відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у
конвертованій валюті (абзац п`ятий статті 2 Закону №93/96-ВР).
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що іноземні
інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: часткової участі у
підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними
особами, або придбання частки діючих підприємств; створення підприємств, що
повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених
підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих
підприємств повністю; придбання не забороненого законами України нерухомого чи
рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання,
транспортні засоби та інші об`єкти власності, шляхом прямого одержання майна та
майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав
на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
придбання інших майнових прав; господарської (підприємницької) діяльності на
основі угод про розподіл продукції; в інших формах, які не заборонені законами
України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із
суб`єктами господарської діяльності України.
І Податковий кодекс України і Закон №93/96-ВР
придбання корпоративних прав відносять до інвестування, однак не звернули увагу
на ключову вимогу підпункту «і» пункту 3 статті 10 Конвенції, а саме, що
інвестицію в розмірі щонайменше 300.000 доларів США або їх еквівалент у
національній валюті Договірної Держави має бути внесено в капітал компанії, що
виплачує дивіденди». Тобто має бути не
просто «інвестиція», а така інвестиція, яка має бути внесена саме в капітал
компанії.
Капітал
компанії - це сукупність усіх грошових, матеріальних та
нематеріальних ресурсів, які інвестуються в діяльність підприємства задля
отримання прибутку.
Внесення в
капітал компанії - це передача засновниками (учасниками, акціонерами)
або новими інвесторами грошових коштів, майна чи інших цінностей у власність
підприємства для забезпечення його діяльності. Натомість особа, яка здійснює
такий внесок, отримує частку в бізнесі (корпоративні права), право на участь в
управлінні компанією та право на отримання частини прибутку у вигляді
дивідендів.
Підпунктом «і» пункту 3 статті 10 Конвенції,
встановлено вимогу саме щодо прямої інвестиції безпосередньо в компанію. Тобто
така інвестиція (кошти, майно) перераховуються безпосередньо на банківський
чи балансовий рахунок компанії, в результаті чого така компанія реально отримує нові активи, а її статутний або
додатковий капітал збільшується.
Натомість придбання частки у статутному капіталі за
договором відступлення (купівлі-продажу) прав та обов`язків у попереднього
власника (Кіпр) не є внесенням
інвестиції в капітал компанії, оскільки фактично компанія (позивач) не отримала
жодних додаткових грошових коштів чи майна на свій баланс для ведення своєї
господарської діяльності, адже кошти за договором відступлення
(купівлі-продажу) були сплачені на користь продавця (попереднього учасника), а
не самого Підприємства, що не призвело до збільшення її капіталу.
Тобто, у спірних правовідносинах компанія, яку
придбали не отримав жодної інвестиції (коштів, майна), у її бухгалтерському
балансі загальний обсяг капіталу (статутного чи додаткового) залишився
незмінним, а кошти сплачені за договором відступлення (купівлі-продажу) отримав
продавець (Кіпр).
ВИСНОВОК: З метою застосування підпункту «і» пункту 3 статті 10
Конвенції (нульова ставка податку) інвестиція
має бути внесена безпосередньо в капітал компанії (наприклад, але не
виключно, в статутний капітал в грошовій чи іншій формі) у сумі не менше 300
000 USD (або еквівалент).
Іншими словами капітал компанії, що виплачує
дивіденди, має бути збільшений за рахунок інвестиції, щоб претендувати на
нульову ставку.
Договір купівлі продажу корпоративних прав не є «інвестицією
в капітал»
Матеріал по темі: «Правовий режим дивідендів від частки в статутному капіталі, що належить одному з подружжя»
Теги: інвестиції в
капітал, режим дивідендів, виплати дивідендів нерезиденту, статутний капітал, нульова
ставка, конвенція, податкові спори, судова практика, Верховний суд, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар