Адвокат Морозов (судовий захист)
Правомірність
та критерій звернення Національного антикорупційного бюро України (НАБУ)
до суду з позовом про визнання угод недійсними.
07 листопада 2017 року в контексті справи № 910/24258/16 (ЄДРСРУ № 70228021) Вищий
господарський суд України досліджував питання щодо правомірності звернення
Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) до суду з позовом про
визнання угод недійсними в інтересах держави та відповідність такого звернення
нормам Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".
Так, виходячи із вимог частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів
захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання правочину
недійсним.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є
необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити
цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави
і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати
необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має
бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у
формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання
правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками
(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,
неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його
недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом
недійсним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вказала, що згідно із
статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим
законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК,
міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам
інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим
у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також
моральним засадам суспільства.
Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не
повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства,
нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
ВАЖЛИВО: Відповідність чи невідповідність
правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до
законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів)
недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин,
з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів)
недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
У постанові пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання визнання
правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11
відзначається, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів
установлені стст.215, 216 ЦК, стст.207, 208 ГК. Правила, передбачені цими
нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли
правочин учинений з порушенням вимог чч.1—3, 5 ст.203 ЦК і не підпадає під дію
інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.
Таким чином, розглядаючи справи за позовами Національного бюро про визнання
угод недійсними, суди мають досліджувати такі угоди в контексті статті 203
Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка визначає загальні вимоги,
додержання яких є необхідним для чинності правочину, частини третьої статті 228
ЦК України, статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та
інших норм чинного законодавства України, які містять підстави недійсності
угод.
(!!!) Отже, під час
вирішення такого спору судам, зокрема, необхідно встановлювати такі
обставини:
- наявність або відсутність підстав для визнання недійсною
спірної угоди, передбачених нормами, на які посилається позивач, мотивуючи
позовні вимоги;
- правові норми, які підлягають застосуванню до цих спірних
правовідносин;
- відповідність або невідповідність змісту цієї угоди ЦК
України та ГК України, іншим актам законодавства, інтересам суспільства, його
моральним засадам.
При цьому суд повинен дослідити наявні у справі докази, з'ясувати
обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених цими доказами. Відповідна правова позиція викладена у постанові
Верховного Суду України від 04.11.2015 р. № 6-923цс15.
Оскільки позов Національного бюро спрямований на захист інтересів держави і
суспільства, суд має встановити особу, якій завдано шкоду,
протиправні наслідки оспорюваної угоди, а також вину у формі умислу.
Доказом вини, зокрема, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній
справі. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду
України від 13.04.2016 р. № 6-1528цс15, від 06.07.2015 р. № 6-166цс15, а також у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від
06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання
правочинів недійсними" (п. 3 Інформаційного листа Вищого
господарського суду України від 27.03.2017 № 01-06/680/17).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 ГПК України у випадках, передбачених законодавчими
актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та
інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Стосовно повноважень необхідно вказати, що згідно вимог ст. 1 Закону
України "Про Національне антикорупційне бюро України", Національне
антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який
покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття
корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання
вчиненню нових.
ВАЖЛИВО: Пунктом 13 статті 17 Закону
України "Про Національне антикорупційне бюро України" встановлено, що
Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них
обов'язків надано право за наявності підстав, передбачених законом,
подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому
законодавством України.
Статтею 2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи за
позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до
господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Статтею 16 Закону України "Про національне антикорупційне бюро"
визначені обов'язки Національного антикорупційного бюро, зокрема, щодо:
- здійснення оперативно - розшукових заходів з метою попередження,
виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених
законом до його підслідності, а також в оперативно - розшукових справах, витребуваних
від інших правоохоронних органів;
- здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень,
віднесених законом до його підслідності, а також проведення досудового
розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.
Зважаючи на обов'язки Національного антикорупційного бюро України,
передбачені ст. 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро
України" вказаний орган в силу покладених на нього обов'язків та
визначеної законом компетенції вживає заходів (в тому числі, шляхом подання
відповідного позову до суду) у випадках виявлення в діях інших осіб ознак
корупційного правопорушення.
(!!!) Таким чином, з аналізу наведених
положень Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України"
завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне
антикорупційне бюро України за наявності ознак корупційного діяння зобов'язане
вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому
числі, внаслідок подання позову про визнання угод недійсними за наявності
підстав, передбачених законом, у порядку, встановленому законодавством України.
Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України вказала, що у
разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод
недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами
господарювання господарської діяльності, та з урахуванням дотримання
суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 ГПК України, такі
спори підлягають розгляду господарськими судами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України.
З огляду на це суд має надати оцінку підставам, з яких подано позов
Національним бюро, зокрема, шляхом дослідження причинно-наслідкового зв'язку
між оспорюваною угодою і виконанням Національним бюро покладених на нього
завдань та (або) обов'язків, визначених Законом України "Про Національне
антикорупційне бюро України".
Такі позови можуть подаватися Національним бюро для попередження,
виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, а
також запобігання вчиненню нових за наслідками порушення відповідного
кримінального провадження (з внесенням даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Проте треба брати до уваги, що підслідність Національного бюро визначено
частиною п'ятою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, згідно
з якою детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування злочинів,
передбачених статтями 191, 2062, 209, 210, 211, 354 (стосовно
працівників юридичних осіб публічного права), 364, 3661, 368, 3682,
369, 3692, 410 Кримінального кодексу України.
ВИСНОВОК: Національне бюро як орган, що
створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із
позовом про визнання угод недійсними з огляду на імперативні приписи Закону
України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання
покладених на нього завдань та (або) обов'язків.
До того ж, відповідно до п.14 ч.1 ст.3 КПК (притягнення до кримінальної
відповідальності починається з моменту повідомлення особі про підозру у
вчиненні кримінального правопорушення) та ч. 6 п. 3 Інформаційного листа Вищого
господарського суду України від 27.03.2017 № 01-06/680/17 питання чи мало місце
протиправне діяння чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість
умислу особи може доводитися також іншими, окрім вироку суду у
кримінальній справі, наявними у матеріалах справи доказами в їх сукупності, з
урахуванням вимог визначених у розділі У ГПК України, а тому правова
можливість вимагати визнання угод недійсними — один із найпотужніших
важелів, який отримало Національне антикорупційне бюро України.
Підсумовуючи зазначене вбачається:
1. Національному бюро надано право подавати до суду позови про визнання
недійсними угод (пункт 13 статті 17 Закону України "Про Національне
антикорупційне бюро України");
2. У разі звернення Національного бюро з позовами про визнання угод
недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами
господарювання господарської діяльності, такі спори підлягають розгляду
господарськими судами;
3. Один з основних критеріїв звернення НАБУ до суду щодо визнання угоди
недійсною є причинно-наслідковий зв'язок між оспорюваною
угодою і виконанням Національним бюро покладених на нього завдань та (або)
обов'язків, визначених Законом України "Про Національне антикорупційне
бюро України" з дотриманням правил підслідності корупційних
правопорушень віднесених до компетенції НАБУ та суб’єктивного складу
учасників визначених ч. 5 ст. 216 КПК України.
Теги: НАБУ, Національне антикорупційне бюро України, визнання угоди недійсною,
звернення набу до суду, правочин, угода, підслідність НАБУ, господарська
діяльність, судова практика, Адвокат Морозов
