Адвокат Морозов (судовий захист)
Правовий режим допоміжних приміщень в багатоквартирному будинку: колясочні,
комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів,
вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення
26 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 760/34774/19, провадження № 61-14419св24
(ЄДРСРУ № 132164292) досліджував питання щодо правового режиму допоміжних
приміщень у багатоквартирному будинку.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за
згодою співвласників (частина друга статті 369 ЦК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що рішення місцевого органу влади
щодо укладення контракту на реконструкцію горища третьою особою становило
втручання у право заявників володіти своїм майном. Вирішуючи спір між
заявниками (іншими співвласниками) і місцевим органом, національні судові
органи чітко зазначили, що згідно з чинними на той час положеннями Цивільного
кодексу для укладення інвестиційного контракту потрібна згода заявників, а в
разі її відсутності органи влади могли звернутись до суду, щоб отримати дозвіл
на проведення відповідних робіт. Втім, районна адміністрація не виконала цих
вимог, уклавши контракт без згоди заявників чи судової санкції. Таким чином, як
випливає з обґрунтування національних судів, органи влади не дотримались умов,
передбачених законом для укладення інвестиційного контракту. В кінцевому підсумку
після виконання контракту національні суди визнали його дійсним, встановивши,
що він вигідний для всіх співвласників будинку. Отже, Суд вважає, що немає
потреби оцінювати, чи було забезпечено цим рішенням національних судів
справедливий баланс інтересів. З цього приводу Суд зауважує, що для цілей
статті 1 Першого протоколу здійснювати оцінку справедливості доцільно лише
тоді, коли відповідне втручання відповідає нормам застосовного законодавства.
Ані з матеріалів справи, ані із зауважень Уряду не видно, що перед укладенням
інвестиційного контракту існували якісь обставини, які перешкоджали місцевому
органу отримати дозвіл на реконструкцію або безпосередньо від співвласників
горища, або в судовому порядку. Крім того, з наявних матеріалів не вбачається,
що те чи інше положення національного законодавства дозволяло місцевому органу
укласти контракт без такої згоди або у разі спору - без його судового
вирішення. Отже, укладення інвестиційного контракту становило втручання, яке не
відповідало закону. У зв`язку з цим було порушено статтю 1 Першого протоколу
(SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 41 - 45, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010
року).
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку
є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна
багатоквартирного будинку.
(!!!) Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального
користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та
несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне
та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше
одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які
призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку
та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку,
на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у
разі державної реєстрації таких прав.
Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення
експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні,
комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів,
вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове
приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить
до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункти 2, 3
частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності
у багатоквартирному будинку»).
У частині другій статті 10 Закону України «Про приватизацію державного
житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та
житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку
чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і
зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку
і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи
гуртожитках. Допоміжні приміщення
(кладовки, сараї і та інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно
і окремо приватизації не підлягають.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4рп-2004
зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні
і інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з
приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових
дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,
вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного
будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з
власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних
приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних
будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо)
вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим
власності.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011
року № 14-рп-2011 із змісту пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію
державного житлового фонду» вбачається, що в ньому не встановлено обмежень щодо
набуття права власності на допоміжні приміщення будинку залежно від підстав
набуття права власності на житло. Наведене відповідає Конституції України та
узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в
Рішенні від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, згідно з якою у багатоквартирних
будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник
(власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники
приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними
у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має
пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями
(абзац перший підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини).
Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної
сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий
порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і
розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти
права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на
квартиру.
У постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18, від 18 липня
2018 року у справі №
916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у
справі № 906/1169/17,
від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17 зроблено
висновок, що допоміжними приміщеннями є
всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно
від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій,
адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир,
підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх
побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з
початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини,
перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають
під правовий режим допоміжних приміщень.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати
усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм
майном.
ВИСНОВОК: Переобладнання допоміжного приміщення (наприклад, у окрему квартиру) без дозволу його власника(ів) є протиправним
та порушує вимоги статей 317, 319 ЦК України, що призводить до позбавлення
співвласника(ів) будинку реалізувати право спільної сумісної власності на
спірне майно.
Матеріал по темі: «Перепланування допоміжних приміщень у багатоквартирних будинках»
Теги: нежитлове
приміщення, нежилі, допоміжне, багатоквартирний будинок, спільна власність,
приватизація, підвальне приміщення, право власності, житловий фонд, судова
практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
