Адвокат Морозов (судовий захист)
Ніхто не зобов'язаний
доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути
виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза
розумним сумнівом.
Відповідно
до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального
правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не
буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено
обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний
доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути
виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза
розумним сумнівом.
Обвинувальний
вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина
обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади
змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК
України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних,
допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і
безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме -
винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй
пред'явлено обвинувачення (Постанова
Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
кримінального суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15, провадження №
51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387).
Тобто,
при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального
судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися
стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та
четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
«2.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального
правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе
винуватість особи поза розумним сумнівом…4. Усі сумніви щодо доведеності
вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт
доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи,
встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення
події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин
був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
ВАЖЛИВО: Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний
з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що
утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну
сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має
значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити,
яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме
такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають
можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та
неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих
доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок
всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому
контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним
сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини,
що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може
залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин
лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких
обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які
свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для
розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом
недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію
захисту.
Законодавець
вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало
обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих
доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю
сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави
для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018
року у справі № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).
Крім
того, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» –
суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело
права.
Так,
практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі
обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його
неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа
«Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність
сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом»
(рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого
Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25). який
застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі
співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків
чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення
«поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до
питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не
повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому пока ранню за рішенням суду,
якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroğlu
v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
ВИСНОВОК: Обвинувачення має довести перед судом за
допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія,
якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в
суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального
правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Теги:
поза розумним сумнівом, докази, доказування, сторона захисту, обвинувачення,
тягар доказування, доведення вини, спростування, стандарти доказування, ЄСПЛ,
судова практика, Адвокат Морозов
