Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики
(кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса
Вчинення
нотаріусом виконавчого напису - це
нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення
грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює
свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або
обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по
суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права
стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує,
що таке право виникло у стягувача раніше.
Мета вчинення
виконавчого напису - надання стягувачу можливості в
позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання
боржником.
Однак
відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса,
повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до
нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім
того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника
перед стягувачем.
Безспірність
заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88
Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього
питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи
іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними
ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за
якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі
виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на
наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей
50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення
нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у
стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це
право існує, поки суд не встановить зворотного.
(!!!) Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в
судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис:
- як з підстав порушення нотаріусом процедури
вчинення виконавчого напису;
- так і з підстав неправомірності вимог стягувача
(повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності
за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до
нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен
обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту
подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості
боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень
статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен
перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні,
чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав
безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість
узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому
написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її
розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Така правова
позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 15 січня
2020 року у справі №305/2082/14-ц
(провадження №14-557цс19) відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених
нею постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц
(провадження №14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 14-278гс18) у подібних
правовідносинах.
Матеріал по
темі: «Повідомлення боржника про усунення
порушення при вчинені виконавчого напису»
(!!!) Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які
свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються
судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки
доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначене вище
узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду
України від 05 липня 2017 року справа № 6-887цс 17
та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 справа № 61-154св18 та постанові Великої Палати Верховного Суду
від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Верховним Судом
у постанові від 29 січня 2019 року, у справі №
910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість
боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає
можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона
нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на
підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути
однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно
наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж
безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості
саме в такому розмірі.
У постановах
Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №
204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі
№ 547/210/20 (провадження № 61-16834св21)
зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом
подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є
підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника
перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних
документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості
як такого.
Відповідно до
п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах
за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ
пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею,
відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено
нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої
відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними
документами.
Пунктом 8
зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про
обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у
суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і
порядком їх вчинення.
В
інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження
нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови
ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис,
нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за
документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за
якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих
написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом
№3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а
відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості
проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У п. 10
«Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій
або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з
об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса
до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному
конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі,
звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми
своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або
звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких
справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за
кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих
написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником
сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у
частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
З урахуванням
вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач
мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та
інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст.
88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На
підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані
документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус
повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні
їх.
Зокрема,
документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати
такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його
отримання.
Аналіз пункті 1
Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі -
Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально
посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або
повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім
випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подається: оригінал
нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують
безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання
зобов`язання, дав підставу Верховному Суду у справі №
554/6777/17 (ухвала від 15 квітня 2020 року), дійти висновку про те, що
у Переліку не розкрито які саме документи підтверджують безспірність
заборгованості боржника.
У нотаріальному
процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики
(кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник
участі не приймає, а тому врахування його інтересів має
забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення
порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення
надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність
заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як
за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики
(кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої
статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при
вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики
(кредитним договором).
У
постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №
554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що
чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і
з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.
Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом
направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення.
Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення
такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність
заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Більше того,
колегія суддів Верховного Суду у справі №554/6777/17
дійшла висновку про те, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим
договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса
складається із двох етапів:
перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап
спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо,
що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим
договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису
нотаріуса;
другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів,
що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника
(письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення
виконавчого напису).
Недотримання
одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором
позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є
підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вказане
унеможливлює перевірку нотаріусом вимог щодо безспірності вимог.
ВИСНОВОК: Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б
підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має
визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Матеріал по
темі: «Виконавчий напис нотаріуса на
нотаріально НЕ посвідченому кредитному договорі»
Теги:
виконавчий напис нотаріуса, безспірність заборгованості, строк звернення,
позовна давність, підтвердження безспірності заборгованості, визнання
виконавчого напису таким що не підлягає виконанню, судова практика, Адвокат
Морозов
