Адвокат Морозов (судовий захист)
Звільнення від обов`язку сплати на користь
кредитодавця неустойки (штрафу, пені) інфляційних втрат та 3 % річних за таке
прострочення на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК
України
31 січня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи №
183/7850/22, провадження № 61-14740св23 (ЄДРСРУ № 116840099) досліджував
питання щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК
України при звільненні від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені),
інфляційних втрат та 3 % річних.
Особа може бути
звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених
договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК
України).
Критерії
правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності)
пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими
для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати
Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження
№ 61-4393сво18)).
У період дії в
Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його
припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового
зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит
(позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею
625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця
(позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена
відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за
прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами,
підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та
перехідних положень ЦК України).
Указом
Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022
від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на
підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до
пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України
"Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із
05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою
агресією Російської Федерації проти України.
В подальшому
строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Касаційний суд
вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних
положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.
Зокрема, вказувалося, що:
- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22 та від 06 липня 2023 року в справі № 719/272/22, (ЄДРСРУ № 112058249);
- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23 (ЄДРСРУ №114848858)).
Тлумачення
пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що
законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення
виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така
особливість проявляється:
(1) в періоді
існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного,
надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або
скасування;
(2) в договорах
на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики,
кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у
встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання
(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що
позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625
ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця)
неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф,
пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,
нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання
(невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню
кредитодавцем (позикодавцем).
Статтею 617 ЦК
України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від
відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення
сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У постановах
Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від
29.06.2023 у справі №
922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням
існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової
палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат
Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних
обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням
встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Відповідно до
висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 04.10.2022 у справі №927/25/21, згідно з якими сертифікат торгово-промислової палати,
який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися
беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом
з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами
(подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018
у справі № 926/2343/16,
від 16.07.2019 у справі №
917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката
торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування
форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки
іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Тобто,
існування обставин непереборної сили повинно підтверджуватися також у
сукупності з іншими доказами, наданими учасником провадження на підтвердження
своїх вимог та заперечень.
Крім того, за
загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин
непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення
від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
ВИСНОВОК: Суд може
звільнити від відповідальності за невиконання (неналежне) виконання умов
договору (кредиту, позики), але не від виконання зобов`язання в цілому.
Матеріал по темі: «Базова сума для обчислення
інфляційних втрат та трьох процентів річних»
Теги: інфляційні втрати, 3% річних, виконання грошового зобов'язання, індекс інфляції, три відсотки річних, судові витрати, стягнення заборгованості, Верховний суд, судова практика, Адвокат Морозов