Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд:
зобов`язання органу ДМС прийняти декларацію про відмову від іноземного
громадянства шляхом формування відповідного висновку
13 липня 2026
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи №
160/9564/23, адміністративне провадження № К/990/6737/24 (ЄДРСРУ №
138166925) досліджував питання щодо правильності застосування судом положень
абзацу 13 частини першої статті 1 «Про громадянство України» в частині
зобов`язання органу ДМС прийняти декларацію про відмову від іноземного
громадянства шляхом формування відповідного висновку.
Нормами Закону
України «Про громадянство України» передбачено можливість набуття громадянства
України за територіальним походженням, за умови звернення іноземця з
відповідною заявою, однак положення частини другої статті 8 Закону України «Про
громадянство України» містять імперативний припис щодо обов`язку таких осіб одночасно із заявою (клопотанням) про набуття
громадянства України подати зобов`язання припинити іноземне громадянство.
Надалі, у разі
одержання позитивного рішення щодо вирішення такої заяви, іноземцю видається
довідка про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої він має
право оформити тимчасове посвідчення, що діє не більше двох років. Тому лише у
разі виконання ним обов`язку припинити іноземне громадянство, така особа має
право отримати паспорт України.
Водночас,
запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства,
законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов`язав іноземця, який
звернувся із відповідною заявою до органу ДМС, протягом двох років з моменту
набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства
(підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу,
що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну
поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання
щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої
держави.
І лише за
певних причин, перелік яких наведено у статті 1 Закону України «Про
громадянство України» (що насамперед передбачають вжиття іноземцем активних
дій, зокрема, звернення до уповноваженого органу країни, від громадянства якої
він має бажання відмовитися) та за умови доведення факту вжиття іноземцем усіх
заходів задля отримання документу про відмову від попереднього громадянства,
орган ДМС може прийняти у іноземця декларацію про відмову від іноземного
громадянства.
Це означає, що
особа, яка набула громадянство України на загальних підставах за результатами
вирішення її заяви про прийняття до громадянства України, впродовж дворічного
строку з моменту набуття такого громадянства повинна вчинити дії, спрямовані на
отримання документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави. І
лише у разі невирішення такого питання у строки, передбачені законодавством
країни громадянської належності чи відмови у вирішенні такої заяви за
результатами звернення іноземця (за незалежних від нього причин, що розкриті та
перелічені у Законі), він має право подати декларацію про відмову від
іноземного громадянства безпосередньо до органу ДМС, що приймав його заяву.
ВИСНОВОК: Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що
межі дії приписів абзацу 13 частини першої статті 1 Закону України «Про
громадянство України» у спірних правовідносинах необхідно оцінювати, виходячи
із оцінки активних дій іноземця, які ним вчинялися з дати набуття ним
громадянства України, щодо отримання документа про припинення іноземного
громадянства.
Матеріал по темі: «Прийняття або припинення громадянства України згідно указу Президента»
Теги: припинення громадянства України, прийняття до громадянства, указ
Президента, про громадянство, громадянства іноземної держави, строк розгляду,
оскарження рішення, комісія при Президентові з питань громадянства, Верховний
суд, судова практика, Адвокат Морозов
