Велика Палата Верховного Суду: неоднозначний підхід у вирішенні питання
щодо правової природи акту приймання-передачі: чи - то як правочину, чи як
доказу в справі
11 серпня 2022
року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №
916/546/21, провадження № 12-19гс22 (ЄДРСРУ № 105852865) досліджувала
питання стосовно виключної правової проблеми щодо визначення правової природи
акту приймання-передачі як правочину чи як доказу у справі.
Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що існує
неоднозначний підхід у вирішенні питання щодо правової природи акта
приймання-передачі, а саме: він є правочином чи лише доказом у справі та
документом первинного бухгалтерського обліку, залежно від конкретних обставин
справи.
На підтримку
першого підходу до визначення правової природи акту приймання-передачі як
правочину Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду наводить судову практику, викладену в постановах
Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі № 5019/556/12, Верхового Суду України від
29.04.2015 у справі № 903/134/13-г,
Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16,
від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від
10.09.2019 у справі № 918/370/18, від
28.09.2021 у справі № 910/17954/20.
Інший підхід до
визначення правової природи акту приймання-передачі як доказу в
справі відображений у судовій практиці: у листі Верховного Суду України від
24.11.2008 «Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання
правочинів недійсними», у постанові Вищого господарського суду України від
26.01.2017 у справі № 911/1601/16, у
постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №
910/12827/17, від 11.06.2018 у справі №
916/613/17, від 22.05.2018 у справі №
910/12258/17, від 27.11.2018 у справі №
910/22274/17, від 20.07.2021 у справі №
911/1707/18, від 26.01.2022 у справі №
911/2525/19, від 23.02.2022 у справі №
922/2182/21.
Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду також наводить приклади
застосування різних підходів до визначення правової природи акта
приймання-передачі при розгляді справ цивільної юрисдикції. У постанові
Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 523/5169/18
суд застосовує другий із розглянутих вище підходів. Натомість у постановах від
17.05.2022 у справі № 520/2224/19-ц та від
06.07.2022 у справі № 372/3737/19 Верховний
Суд застосовує перший підхід.
З огляду на
наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
вважає, що в судовій практиці існує правова проблема щодо визначення
правової природи акта приймання-передачі чи - то як правочину, чи як доказу
в справі.
Стосовно
виключної правової проблеми щодо визначення правової природи акту
приймання-передачі як правочину чи як доказу у справі
Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на існування
різних підходів у вирішенні питання щодо правової природи акта
приймання-передачі, а саме: 1) як правочину, 2) як доказу у справі, документа
первинного бухгалтерського обліку - залежно від конкретних обставин справи.
Однак різна
оцінка, яка надається судами акту приймання-передачі в залежності від
конкретних обставин справи, сама по собі не може свідчити про існування у
справі виключної правової проблеми щодо визначення правової природи цього акта.
Велика Палата
Верховного Суду зауважує, що, залежно від встановлених судами обставин
конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт
приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом
первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути
спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Встановлення
правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту
такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах
справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення
справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
ВИСНОВОК: Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому
оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи
має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо
того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
З огляду на
різні обставини справ суди доходять різних висновків щодо правової природи акта
приймання-передачі. Такі висновки можуть відрізнятись один від одного, однак,
зважаючи на різний контекст справ, у яких відповідні висновки зроблені, це не
свідчить про їх суперечність один одному.
Матеріал по
темі: «Акт звірки розрахунків, як доказ вчинення господарської
операції»
Теги: акт звірки, акт звіряння, акт звірки взаєморозрахунків, акт приймання, акт передачі, первинний
документ, визнання заборгованості, судова практика, Адвокат Морозов
