Оскарження відмови у відповідь на адвокатський запит спрямований до
суб’єкта владних повноважень – розпорядника публічної інформації
26 жовтня 2021 року Шостий апеляційний
адміністративний суд в рамках справи № 640/27286/20
(ЄДРСРУ № 100622879) досліджував питання щодо оскарження відмови у
відповідь на адвокатський запит спрямований до суб’єкта владних повноважень –
розпорядника публічної інформації.
Порядок здійснення та забезпечення
права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів
владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені
Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №
2939-VI.
Публічна інформація
- це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях
інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами
владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або
яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша стаття 1 Закону №
2939-VI).
З огляду на пункт 1 частини першої
статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону
визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні
органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки
Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до
законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
Правоохоронний орган, реалізуючи свої
повноваження, наділений правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних
норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян
у порядку Закону № 2939-VI.
Так, у межах кримінального провадження,
яке складається зі стадій досудового розслідування і судового провадження, під
час здійснення процесуальних дій у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого
законом України про кримінальну відповідальність, здобуваються, фіксуються й
оформляються відомості та документи про фактичний й юридичний склад діяння, яке
посягає на об`єкти захисту права.
Проте, відомості про кримінальне
правопорушення (про злочин), обставини його скоєння, про процесуальні дії у
зв`язку із вчиненням такого діяння, про конкретний склад суб`єктів одного чи
кількох кримінальних проваджень, про статус, права та обов`язки учасників таких
відносин, про стадії та етапи кримінального провадження, про оскарження рішень,
дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час
досудового розслідування, про порядок вчинення процесуальних дій, пов`язаних з
наданням міжнародної правової допомоги на території України та оскарження рішення,
дій чи без діяльності органів державної влади, їх посадових осіб у зв`язку з
наданням такої допомоги та інші відомості, які охоплюються предметом
кримінально-правового регулювання, за змістом, значенням, сферою виникнення та
функціонування, за причинами виникнення, за правовим механізмом регулювання цих
відносин, за способом і джерелами встановлення відомостей про вчинення
забороненого нормами закону України про кримінальну відповідальність діяння,
або виконання процесуальний дій у зв`язку із вчиненням діяння, не можуть
ототожнюватися й охоплюватися загальним поняттям інформації в сенсі положень
Закону.
Відомості і документи в
кримінальному провадження - це конкретне
індивідуально виражене знання чи річ про подію порушення об`єкта права, який
перебуває під охороною кримінально-правової норми права. Ці відомості
встановлюються спеціальними процесуальними засобами. За їх допомогою
відбувається вирішення справи, під яким у кримінально-правовому значенні може
розумітися встановлення наявності або відсутності події із зовнішніми і
внутрішніми ознаками, які мають певне кримінально-правове значення, а також
застосування до події відповідної правової норми через пізнання її шляхом
тлумачення або аналогії.
Інформація про подію
кримінально-караного діяння та його наслідки із джерела фактичних відомостей
про якусь частину події набуває ознак джерела доказу після перетворення,
трансформації цієї інформації шляхом застосування процесуальних дій,
передбачених КПК України.
Процесуальні дії провадяться в порядку,
встановленому кримінальним процесуальним законом. Вони провадяться за наявності
для цього відповідних підстав та передумов, передбачених законом. Вони не
можуть провадитися за межами кримінального провадження. Сторона обвинувачення
не повинна порушувати прав особи, щодо якої здійснюється процесуальна дія.
Особа яка вважає, що під час досудового розслідування, яке провадиться на
території України, або під час здійснення процесуальної дії у зв`язку з
вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність
(пункт 10 частини першої статті 3 КПК України), має право оскаржити рішення,
дія чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час
досудового розслідування до суду.
За змістом частини 2 статті 214 КПК
України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до
Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових
розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом
Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України,
Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним
бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового
законодавства.
(!!!) Таким чином, інформацією, яка містить таємницю досудового
розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у
кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР
відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої
інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.
Кримінальний процесуальний кодекс
України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників
кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході
досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи.
А тому доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної
(одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку,
встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Інші особи, які не є учасниками
кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання
відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 222
Кримінального процесуального кодексу України.
Закон України «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №
5076-VI ) визначає, що адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до
органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та
службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності
та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій
документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (частина
перша стаття 24 Закону № 5076-VI).
За приписами стаття 24 Закону № 5076-VI
орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові
особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким
направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня
отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган
державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи,
керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено
адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання
запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації
з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з
обмеженим доступом.
Наведені законодавчі положення дають
підстави стверджувати, що подання адвокатом адвокатського запиту до органу
державної влади про надання певної інформації на підставі положень Закону №
5076-VI не робить і не надає такому зверненню форми та якості критерія, що сам
по собі визначає форму судочинства, оскільки професійні права адвоката й вибір
видів та способів здійснення адвокатської діяльності корелюються умовами
природи спірних правовідносин, у яких адвокат у відповідній формі та порядку
надає послуги клієнту. Інакше кажучи, якщо адвокат захищає особу, яку
звинуватили у злочині, або надає правову допомогу свідку у кримінальному
провадженні (пункт 2 частина перша статті 66 КПК України), представляє інтереси
фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного,
господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в
інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, його
повноваження адвоката мають здійснюватися з урахуванням положень процесуальних
норм права, які регулюють порядок звернення за захистом від стверджуваного
порушення права і відповідно професійні права адвоката, як представника
(захисника, репрезентанта) клієнта.
Виходячи з наведених правових норм та
встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що адвокатський запит не є запитом, що
направлений на отримання публічної інформації, оскільки може
бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої
юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання
правової допомоги клієнту, у зв`язку з чим відносини, які склалися між
адвокатом та відповідачем щодо зобов`язання останнього на адвокатські запити
надати відповідь та можливість ознайомитися з певними матеріалами кримінальної
справи, не може бути
публічно-правовими у розумінні КАС України.
Правові висновки викладені в постановах
від 29 квітня 2020 року по справі № 826/2106/17
(провадження № 11-1055апп19) та від 16 січня 2019 року по справі № 686/23317/13-а (провадження № 11-1193апп18)
передбачають, що при вирішенні подібних за своєю правовою суттю правовідносин
Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вимоги стосовно ненадання
відповіді на адвокатські запити в рамках кримінальної справи не підлягають
розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Втім, 04 жовтня 2021 року
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з
розгляду цивільних справ в рамках справи №
344/13572/21, провадження № 22-ц/4808/1449/21 вказав, що залежно від
виду запитаної адвокатом інформації (публічна чи непублічна) спір із
розпорядником такої інформації щодо оскарження його рішень, дій чи
бездіяльності у частині доступу до неї підлягає розгляду за правилами адміністративного чи
цивільного судочинства відповідно.
Аналогічний правовий висновок
викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2019 року
у справі № 826/5331/18 (провадження №
11-791апп19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої
судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 727/65/20, підстави відступити від зазначених
висновків судом не встановлено.
У постанові від 08 квітня 2020 року у
справі №826/7244/18 Велика Палата Верховного
Суду дійшла висновку, що розгляд скарг на дії чи бездіяльність Генеральної
прокуратури України щодо неналежного розгляду адвокатського запиту про надання
інформації, яка не є
наслідком проведення досудового розслідування у конкретному
кримінальному провадженні, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
ВИСНОВОК: Якщо запитувана адвокатським запитом інформація належить до публічної
інформації, а отримувач запиту діє як суб`єкт владних повноважень і згідно із
Законом України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником
запитуваної інформації, але відповіді не надав, то позовні вимоги підлягають
розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Близькі за змістом правові висновки
викладені в постанові Верховного суду від 21.10.2020 року у справі № 640/16227/19 та від 13 травня 2021 року у справі
№ 826/1315/18, адміністративне провадження
№К/9901/5289/19, К/9901/5653/19 (ЄДРСРУ № 96866883).
Матеріал по темі: «Адвокатський запит з приводу відомостей в рамках кримінального провадження»
Теги: адвокатський запит, адвокатський
запрос, запит на інформацію, запрос на информацию, публічна інформація,
відповідь на запит, безкоштовна відповідь, 10 перших сторінок, єдність
документу, розпорядник інформації, судова практика, верховний суд, Адвокат
Морозов
