Адвокат Морозов (судовий захист)
Уникнення повторного звернення до суду про стягнення
3% річних та інфляційних втрат з боржника та зобов’язання ДВС самостійно
розраховувати суму боргу
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України
грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті
України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній
валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора,
який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим
є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати
коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати
Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц).
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник,
який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора
зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальні
положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги
5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III
книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2
розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені
загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового
зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто
приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не
передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема,
окремі види зобов`язань.
Стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових
зобов`язань, яке може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин,
але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з
факту завдання шкоди особі.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування
процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на
компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних
не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського
кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який
прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший
розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають,
що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів,
передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не
суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства
цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом наведеної норми закону нарахування
інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних на суму боргу входять до складу
грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника
за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом
захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних
втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів
та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім
утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Верховного Суду (від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від
26.04.2017 у справі №
918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення
грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в
розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за
основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про
стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та
інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується
останніми 3 роками, які передували подачі позову. Аналогічні за змістом
висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від
27.04.2018 у справі №
908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.
Невиконання боржником грошового зобов`язання є
триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення
коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту
порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується
останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Правова позиція викладена в постанові Великої Палати
Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.
Ухвалюючи рішення про стягнення боргу, на який
нараховуються відсотки або пеня, суд має право відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК
України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про
нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення.
Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних
відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на
підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у
конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10,
11 ст. 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин,
що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та
пропорційності.
Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних
охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК
України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за
порушення виконання зобов’язання та суд дійшов висновку про наявність підстав
для задоволення цієї вимоги.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України
строк нарахування пені на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України не повинен
перевищувати шести місяців, якщо інший строк не встановлений договором чи
спеціальним законом, який містить норми матеріального права, що регулюють
відносини господарсько-правової відповідальності (Постанова ВП ВС від 5 червня
2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24, ЄДРСРУ № 120088907.
Таким чином, остаточна сума відсотків (пені) у такому
випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом
(особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії
(рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI
цього Кодексу.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625
Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового
рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не
припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від
відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє
кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час
прострочення.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про
виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу
зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення,
виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує
остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому
документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача
перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з
боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий
перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після
здійснення перерахунку.
ВИСНОВОК: Ухвалюючи
рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд має
право відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК
України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або
ж пені до моменту виконання рішення.
Матеріал по темі: «Щодо можливості зменшення судом 3% річних»
Теги: інфляційні втрати,
3% річних, виконання грошового зобов'язання, індекс інфляції, три відсотки
річних, судові витрати, стягнення заборгованості, Верховний суд, судова
практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар